Я бачу, вас цікавить пітьма

Наш на диво паскудний світ, як це не парадоксально, наповнений прекрасними книгами. Чомусь останні роки до моїх рук переважно потрапляли книги, автори яких вже давно не пишуть, бо в труні це ще поки нікому не вдавалось. Однак, мені набридло займатись літературним некроманством і закортіло чогось сучасного та українського, а хороші люди з читацького клубу порадили книгу Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма».

Звучить дивно, та чи читали Ви коли-небудь твір не очима? Ця книга хоч і милує око, однак читати її треба душею, бо якраз боротьба за душу визирає тут мало не в кожному розділі. Неповторне авторське поєднання містичного, детективного та напруженого дарує читачу потрійну насолоду. Відчувається велика робота автора над персонажами та світом книги. Сюжет роману яскравий та динамічний.

Деколи хочеться потрапити у втілений автором на сторінках книги світ. Так ось, це – точно не той випадок! Перегортаючи сторінки Ви не відчуватимете себе в безпеці, а герої здаватимуться такими реальними, ніби ви читаєте справжню журналістську хроніку, а не художній твір. Книга викликатиме усю палітру емоцій – від страху та переживань до співчуття, з легкими нотками милосердя, і аж до бажання лінчувати. Вона смакуватиме як кулінарний шедевр та затягуватиме як сипучі піски.

Реальна реальність в реальному світі – не про цю книгу. В чудовому романі особливою насолодою стали референси до міфології, античності, поезії, мистецтва, космології, етики, філософії, релігії та багато чого іншого. Автор ніби промовляє: «Ну ж бо! Спробуй віднайти всі загадки моєї книги!», підморгуючи з хитрим блиском в очах. До речі, якщо до кількості сторінок вказаної видавництвом додати ще й дві «припалітурні» сторінки, то вийде число Звіра – 666. Лячно?!

Якщо Ви звикли розділяти світ на «чорне» та «біле», а добро та зло мають починати двобій у різних кутках рингу, то вимушений Вас розчарувати, – у творі Ілларіона Павлюка розмиті межі між «хорошим» та «поганим». Все, як в реальному житті – пітьма є в кожному. Одвічні питання, які мучать нас з Вами, так само не дають спокою й персонажам. Мораль – відносна, Звір – реальний, спробуйте повірити у happy end. Окрема дяка автору за те, що головний герой не виступає абсолютним добродієм, йому притаманні цілком земні риси характеру, людські сильні та слабкі сторони.

Якби жанру трилер в літературі не існувало, то після виходу цієї книги його б варто було вигадати! Повний комплект співпереживань, тривожного очікування, передчуття неминучого, шалені емоції, хвилювання й страх – усе це та ще багато іншого чекає на Вас.

Шкода, не ношу капелюха, бо перед автором дуже кортить цього капелюха зняти! Можна підібрати сотні епітетів та все ж ключовим, на моє переконання, може бути «небанально». Як тільки здається, що починаєш розуміти цю книгу, – вона з легкою посмішкою вкаже тобі на твоє місце, як школярику, і продовжить свій водевіль. Хоч книга й наповнена посиланнями і різного роду алюзіями, однак прочитати її буде цікаво кожному. Ви однозначно отримаєте невимовну насолоду та дрібку містичної тривоги від читання!

Запрошую Вас поринути у світ пітьми. Пітьма – моторошна, захоплююча та інтригуюча, а інколи відверто огидна й бридка, однак лише в такій пітьммі можна побачити справжнє світло. І це – фантастично!

Хочу подякувати Ілларіону Павлюку – за неймовірний світ, Стах Вікторії – за чудове втілення думок автора українською, Гайдучику Назару – за одну з найкращих обкладинок, яка прикрасить будь-яку книжкову поличку цієї галактики, Видавництву Старого Лева – за можливість отримати цей шедевр.

Мої щирі аплодисменти!
«плесь-плесь-плесь»

⠀
На светящейся вывеске «Я "сердечко" Буськів Сад» при первом включении перегорела буква «С». И в этот момент жители этого пгт подумали, что их населенному пункту «Ад» больше к лицу.
⠀

⠀
Тьму в этом поселке можно ощутить физически, ею наполнены души, мысли, слова... Но грань между добром и злом зачастую тонка, и важно то, какой сделан выбор...
.
.
Когда эта книга еще только планировалась автором, я уже точно знала, что куплю ее и прочту. И да, Илларион Павлюк снова не разочаровал!
⠀
Интересные и неоднозначные персонажи, собранные мрачном и полном грехов месте; интригующий и динамичный сюжет, наполненный психологическими и мистическими нотками, — роман захватывает, цепляет, держит в тисках до самого конца.
⠀
Автору удалось снова меня удивить и порадовать, ибо этот тёмный роман прекрасен.
.
.
Р. S. Особый экстаз получила от оформления, книга безумно красива. И это уже закономерность для ВСЛ, что очень и очень радует.

А ви вірите в надприродне? В Долю, Бога та смертні гріхи? У те, що кожен в кінці отримає те, на що заслужив?

Ілларіон Павлюк, як і раніше, змушує замислитись над тим, чи правильно ми чинимо. Зі світом, з людьми, з собою...

Що гірше: хіть, зажерливість, заздрість чи лінь? Я гадаю, що все таки останнє, бо байдужість - це та сама лінь, але, найчастіше, по відношенню до людей.

Колишній боєць легіону, зараз консультант поліції Андрій, потрапляє до села Бузьків Сад, де повинен консультувати місцеві правоохоронні органи щодо справи маньяка. Але ні поліція, ні мер про нього нічого не знають і хочуть якнайшвидше здихатись від київського консультанта. А найдивніше те, що навіть мешканці селища забули про зниклих жінок і маленьку дівчинку, з мушлею слухового апарата за вухом.

Весь світ проти, ви пливете проти течії? Чи надовго вистачить сил? От і Андрій починає сумніватися в собі. Але маленька дівчинка, яка ховається від Звіра, що зачаївся в покинутому цукровому заводі, ніяк не хоче покидати його думки.

Міфи, легенди, фільми та сюжети інших книг - усе це сплелось в нову, надзвичайну історію, що балансує на межі магії та реальності, і змушує повірити в те, що будь-який наш вчинок може дорого коштувати...

Перегорнувши останню сторінку я на декілька секунд завмерла, намагаючись розкласти все на поличках в голові. А потім змахнула сльозу, яка скотилася по щоці та подумала: “Як. Це. Було. Прекрасно”.

Ілларіон Павлюк - це моє відкриття світу сучасної української літератури цього року. Спочатку він закружив мене у “Танець недоумка”, потім змусив пробиратися крізь пелену таємниць “Білого попелу”, а тепер затягнув у “Пітьму”.

Це той випадок, коли я абсолютно не хочу переказувати тут сюжет. Адже якщо почну це робити, то точно не зможу уникнути спойлерів. Цій книзі вдалося поєднати традиційну містичну класику Гоголя та Булгакова з сучасним моторошним хоррором Кінга. А потім приправити це все вітчизняним колоритом, філософськими роздумами та численними алюзіями на твори мистецтва.

Павлюк настільки філігранно заплутує спіраль сюжету, що ти вже і не розумієш, де реальність, а де вигадка. Де справжнє життя, а де гра уяви. З кожним розділом ти занурюєшся у книгу ще глибше і шукаєш розгадки, як маленька Надійка, яка прагне знайде вихід з непроглядної темряви каменярень.

Мій мозок просто вибухав від метафоричності образів! Кожен читач може страктувати їх зовсім по-різному, однак мені було б неймовірно цікаво почути пояснення самого автора. Думаю, вони могли б поміститися у томик не менше самої “Пітьми”. Адже я більш ніж впевнена, що частина території Буськового (С)аду лишилася для мене незвіданою.

“Я бачу, вас цікавить пітьма” ввійшла до фіналу конкурсу «Книга Року BBC». І я щиро бажаю Ілларіону Павлюку перемоги! Тому що ту грунтовну роботу, яку було присвячено цій книзі, потрібно оцінити достойно!

А вас я теж запрошую у світ пітьма. Вона інтригуюча, моторошна, часом навіть бридка. Однак в той же час вона фантастична.

Після прочитання "Танцю недоумка" даного автора була просто в захваті, тому на цю книжку покладала великі надії. "Я бачу, вас цікавить пітьма" заявляла про себе як містичний детектив з нальотом стилю Кінга.
Найбільше сподобалась саме детективна частина, автор дійсно вміє закрутити сюжет, втягнути тебе в гру, і коли ти вже сам здогадуєшся ХТО є той Звір, то сторінки прогортуються зі швидкістю світла. Коли загадка вже розгадана, всі підказки та натяки, які були впродовж книги набувають нових значень - так і кортить сказати "я так і думала з ним було щось не те".
Всі герої це прототип сучасного суспільства - такого, на перший погляд, звичайного, але з такими "скелетами в шафі" насправді. Байдужість, людська бездіяльність та жорстокість часом дивували та жахали, але водночас відзеркалювали те, що (часом) сидить всередині багатьох з нас.
Насправді тішить що сучасні українські письменники не бояться експериментувати, відривати нові теми та сюжети, хоча, чесно кажучи, книга викликала неоднозначні відчуття. Як на мене, трохи намудрований сюжет, і після прочитання більше запитань, ніж відповідей, хоча... можливо комусь таке й подобається).
В будь-якому разі раджу прочитати і зробити свої висновки, бо, гадаю, кожен знайде в цій книжці для себе щось цікаве та нове!

Цікавенька така «пекельна» казочка. Не скажу що вловила в ній якусь велику ідею чи літературну цінність, не надихнула вона й своєю мовою чи персонажами. Проте яскраві персонажі, захоплюючий заплутаний сюжет. На один раз, щоб розважитись, відірватись від буденних буднів, що не потребує великої концентрації та ума (просто читаєш будь-де і будь-коли і рядки самі течуть перед тобою). Непогано щоб розбавити час у дорозі, у черзі, на дитячому майданчику.
Враження, наче подивилася гостросюжетний детективчик. Думаю що серіальчик по книжці мав би непоганий рейтинг.
Обережно, під час читання пахне «Майстром і Маргаритою» Булгакова.

дійсно лякає, але не дає відірватися.

Андрія, що працює консультантом поліції, відправляють у Богом забуте село Буськів [С]ад, що здається застрягло у часі. Відбувається тут щось дійсно дивне і схоже, що жоден із мешканців селища не розуміє з якою метою до них приїхав Андрій...
А далі все відбувається так стрімко та заплутано, що ти впродовж усієї історії збираєш частинки великого пазла, що ніяк не хочуть скластися...

Ця книга про людську байдужість, про пітьму та світло, про надію. Історія захоплює з перших сторінок, заставляє задуматися над сутністю людей та їхніми вчинками.

У книзі так лаконічно поєднана історія із посиланнями на твори мистецтва, кінострічки, міфології та інші художні твори, просто неймовірно.