Рецензия на книгу
Я бачу, вас цікавить пітьма
Ілларіон Павлюк
Аноним17 февраля 2021 г.Якщо довго заглядати в пітьму, то пітьма загляне в тебе
Наш на диво паскудний світ, як це не парадоксально, наповнений прекрасними книгами. Чомусь останні роки до моїх рук переважно потрапляли книги, автори яких вже давно не пишуть, бо в труні це ще поки нікому не вдавалось. Однак, мені набридло займатись літературним некроманством і закортіло чогось сучасного та українського, а хороші люди з читацького клубу порадили книгу Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма».
Звучить дивно, та чи читали Ви коли-небудь твір не очима? Ця книга хоч і милує око, однак читати її треба душею, бо якраз боротьба за душу визирає тут мало не в кожному розділі. Неповторне авторське поєднання містичного, детективного та напруженого дарує читачу потрійну насолоду. Відчувається велика робота автора над персонажами та світом книги. Сюжет роману яскравий та динамічний.
Деколи хочеться потрапити у втілений автором на сторінках книги світ. Так ось, це – точно не той випадок! Перегортаючи сторінки Ви не відчуватимете себе в безпеці, а герої здаватимуться такими реальними, ніби ви читаєте справжню журналістську хроніку, а не художній твір. Книга викликатиме усю палітру емоцій – від страху та переживань до співчуття, з легкими нотками милосердя, і аж до бажання лінчувати. Вона смакуватиме як кулінарний шедевр та затягуватиме як сипучі піски.
Реальна реальність в реальному світі – не про цю книгу. В чудовому романі особливою насолодою стали референси до міфології, античності, поезії, мистецтва, космології, етики, філософії, релігії та багато чого іншого. Автор ніби промовляє: «Ну ж бо! Спробуй віднайти всі загадки моєї книги!», підморгуючи з хитрим блиском в очах. До речі, якщо до кількості сторінок вказаної видавництвом додати ще й дві «припалітурні» сторінки, то вийде число Звіра – 666. Лячно?!
Якщо Ви звикли розділяти світ на «чорне» та «біле», а добро та зло мають починати двобій у різних кутках рингу, то вимушений Вас розчарувати, – у творі Ілларіона Павлюка розмиті межі між «хорошим» та «поганим». Все, як в реальному житті – пітьма є в кожному. Одвічні питання, які мучать нас з Вами, так само не дають спокою й персонажам. Мораль – відносна, Звір – реальний, спробуйте повірити у happy end. Окрема дяка автору за те, що головний герой не виступає абсолютним добродієм, йому притаманні цілком земні риси характеру, людські сильні та слабкі сторони.
"Я поганий, світ хороший" - формула суїциду.
"Я хороший, світ поганий" - модель дещо складніша, але теж, за великим рахунком, здатна завести і в зашморг, і за ґрати, і просто в депресію.
Звичне світосприйняття - це "непоганий я в такому ж стерпному світі". Але для себе Андрій обрав дещо цікавіше.
Він поганий у поганому світі, і йому на це було начхати.Якби жанру трилер в літературі не існувало, то після виходу цієї книги його б варто було вигадати! Повний комплект співпереживань, тривожного очікування, передчуття неминучого, шалені емоції, хвилювання й страх – усе це та ще багато іншого чекає на Вас.
Шкода, не ношу капелюха, бо перед автором дуже кортить цього капелюха зняти! Можна підібрати сотні епітетів та все ж ключовим, на моє переконання, може бути «небанально». Як тільки здається, що починаєш розуміти цю книгу, – вона з легкою посмішкою вкаже тобі на твоє місце, як школярику, і продовжить свій водевіль. Хоч книга й наповнена посиланнями і різного роду алюзіями, однак прочитати її буде цікаво кожному. Ви однозначно отримаєте невимовну насолоду та дрібку містичної тривоги від читання!
Запрошую Вас поринути у світ пітьми. Пітьма – моторошна, захоплююча та інтригуюча, а інколи відверто огидна й бридка, однак лише в такій пітьммі можна побачити справжнє світло. І це – фантастично!
Хочу подякувати Ілларіону Павлюку – за неймовірний світ, Стах Вікторії – за чудове втілення думок автора українською, Гайдучику Назару – за одну з найкращих обкладинок, яка прикрасить будь-яку книжкову поличку цієї галактики, Видавництву Старого Лева – за можливість отримати цей шедевр.
Мої щирі аплодисменти!
«плесь-плесь-плесь»5795