Я бачу, вас цікавить пітьма

Точнее многое описанное очень плохо и фу такими быть, но какая же залипательная вышла книга! Я не ожидала, правда, - многослойная, увлекательная, продуманная, атмосферная.

Обычно я читаю довольно медленно и постоянно отвлекаюсь, а эта книга меня приклеила к себе на многие часы подряд. Видимо, меня таки интересует тьма.

Достойный пример современной украинской литературы. С первых глав ощущается что автор - многогранный и образованный человек, столько отсылок, что я наверняка не поняла их все. Через пару лет обязательно перечитаю.

Зізнаюсь, що читала я книжку як звичайний містичний триллер, але з кожною сторінкою я не розуміла де реальність, чи то все якась ілюзія, і наскільки таке можливо вцілому. Як на мене це дуже класно написаний текст, бо я кожен раз думала що я під чимось. Книжка після якої треба робити домашку, бо я дуже мало читаю.

Але як сказав Харитон головному герою, який так само як і я, не розуміє алюзій (не дослівно, бо не можу знайти цитату):

“Читайте книжки”.

Книжка про детектива Андрія, який їде в райцентр Буськів Сад, щоб розслідувати зникнення маленької дівчинки Надійки та для розшуку серійного маньяка.

Розбір всіх аллюзій, звісно, я почула у книжковому клубі Вовчиці, де я й виписала собі всі книжки на прочитання. Тут стільки історій різних, дуже моторошних, в якихось моментах мені прям було страшно читати ввечері і я відкладала книжку на денне читання. Я, як і головний герой, не розуміла, що то коїться навкруги, я не зрозуміла багато речей, які писалися прямим текстом. А наскільки вражаючим був для мене опісля розбір в книжковому клубі, складно передати словами.

Я однозначно перечитаю цю книжку, але тільки після прочитання деяких книжок (”Божественна комедія” Данте, “Майстер і Маргарита” Булгакова, антична й фіно-угорська міфологія, “Необхідні речі” Кінга, “Аліса в країні чудес” Керола) та роздивляння картин Босха, щоб ще більше зрозуміти сенс деяких ходів в книжці.

Автор став для мене улюбленим сучасним українським автором, хоча 3ю книжку ще не прочитала, але чомусь я впевнена, що мені дуже сподобається.

У Ілларіона Павлюка всього три книжки.
Я прочитала всі три, і Пітьма мабуть сама незвична.
Вона мене... Спантеличила?

Прочитавши, я підсунула книжку чоловіку зі словами-нє, ну шо, я одна буду мучитись!
Треба обговорити!

і от це було саме цікаве. Розмови про сюжет, пошуки відсилок. І головне-ми намагались зрозуміти, що ж це все таки було?
Особисте пекло кожного жителя? Часове петля з постійним поверненнням в одну точку? Розплата за.. Гріхи?
А може і те, і друге, і третє?

В будь якому випадку-книжка залишає по собі спогади, думки і післясмак. Тому безперечно рекомендую до прочитання.

Откровенно... я была искренне удивлена ТАКОЙ современной украинской литературой - увлекательной, многослойной, пугающей, затягивающей. Удушливая атмосфера хоррора, мистики, постоянные повороты сюжета, который не отпускает. Единственная у меня претензия автору - не Булгаков он, и не Умберто Эко, и не Джеймс Джойс.

Количество коннотаций, скрытых и явных отсылок к знаковым произведениям мировой литературы впечатляет, но и мешает. Мне кажется, что автору не удалось их завуалировать настолько, чтобы они стали неотъемлемой частью книги, а поэтому мне лично мозолили глаза. Мне бы хотелось не изменений, а лучшей проработанности текста и местами сюжета, чтобы все оброненные или "лишние" петли вплести в ткань романа.

Несмотря на все оговорки, это впечатляющий и пока самый положительный опыт знакомства с современной украинской литературой. Читаем дальше.

Під час читання роману, мої емоції кардинально змінювали свій напрямок. Перші 200 сторінок давалися мені дуже важко та повільно. Ну ніяк я не могла "поринути" в цю історію.

А потім як "поринула", що наступні 200 сторінок прочитала за день. Інтрига була шалена.

І знову спад, а точніше плато: хто вбивця я здогадалася, розслідування в книзі призупинилося. Проте залишилася цікавість як же автор виплутається з усієї тієї містики, що так щедро розсипав по тексту.

Загалом, досить гарний трилер, протягом усього сюжету триматиме вас в напрузі, хоч і з різних причин.

Кримінальний психолог з Києва Андрій Гайстер їде у відрядження в далеке селище Буськів Сад.

Там завівся Звір - маніяк, що вбиває молодих жінок. А ще зникла особлива дівчинка.

Андрій сподівається допомогти в пошуках дитини та й вбивцю зловити також треба.

Але, приїхавши в містечко, розуміє, що дівчинку Надійку ніхто і не збирається шукати. Мовляв "такій" дитині краще вмерти, ніж так жити. Та й про Звіра ніхто не чув, не бачив і знати нічого не хоче.

Далі взагалі виходить якась чортівня - Надійку всі забули, ніби і не було ніякої дитини. А жертву маніяка ще не знайдено, і знайдуть тіло жінки на очах у самого Андрія.

Що це - якась помилка, містика чи змова усіх жителів селища? Андрій залишиться сам на сам з цими питаннями і допомоги ні від кого не можна чекати. Адже кожен в цьому селі має свою страшну таємницю.

Як ви зрозуміли, книга цікава та інтригуюча. Мені сподобалася, знайомство з автором буду продовжувати.

Во время чтения романа мои эмоции кардинально меняли свое направление. Первые 200 страниц давались мне очень тяжело и медленно. Ну никак я не могла "погрузиться" в эту историю.

А потом как "погрузилась", что следующие 200 страниц прочла за день. Интрига была безумна.

И снова спад, а вернее плато: кто убийца я догадалась, расследование в книге приостановилось. Однако остался интерес как же автор выпутается из всей той мистики, которую так щедро рассыпал по тексту.

В общем, достаточно хороший триллер, на протяжении всего сюжета будет держать вас в напряжении, хоть по разным причинам.

Уголовный психолог из Киева Андрей Гайстер уезжает в командировку в далекий поселок Буськив Сад.

Там завелся Зверь – маньяк, убивающий молодых женщин. А еще исчезла особая девочка.

Андрей надеется помочь в поисках ребенка, да и убийцу поймать тоже надо.

Но, приехав в городок, понимает, что девочку Надю никто и не собирается искать. Мол "такому" ребенку лучше умереть, чем так жить. Да и о Звере никто не слышал, не видел и знать ничего не хочет.

Дальше вообще выходит какая-то чертовщина – Надежду все забыли, будто и не было никакого ребенка. А жертва маньяка еще не найдена, и найдут тело женщины на глазах у самого Андрея.

Что это – какая-то ошибка, мистика или заговор всех жителей поселка? Андрей останется один на один с этими вопросами и помощи ни от кого нельзя ждать. Ведь каждый в этой деревне имеет свою страшную тайну.

Как вы поняли, книга интересна и интригующая. Мне понравилось, знакомство с автором буду продолжать.

Если честно, я особо ни на что не надеялась, когда начинала читать этого "толстячка", ведь обычно такие разрекламированные книги для меня оказываются довольно невзрачными и неинтересными.
Но здесь все, к счастью, вышло совсем по-другому, и увесистый томик на 660 страниц я прочитала взахлеб за один день!!!
Это мистический детективный триллер, а мистику я обожаю! Раньше из украинских авторов читала только Кидрука, но теперь мой "must read" полнил еще и Илларион Павлюк!
"Я бачу, вас цікавить пітьма" - это книга, от которой я не могла оторваться, пока не перелистнула последнюю страницу уже глубокой ночью. О чем же она?
Криминальный психолог Андрей - бывший военный, страдающий ПТСР. Его личная жизнь не очень ладится, он злоупотребляет алкоголем, не всегда может справится с приступами внезапной агрессии и расстается со своей девушкой. Но внезапно парень получает новое задание на работе - отправится в дальний поселок под названием Буськив Сад, где орудует беззжалостный маньяк, ведущий охоту на молодых девушек, и где совсем недавно пропала к тому же маленькая 6ти летняя девочка...
Еще до отъезда с Андреем начинают происходить странные и загадочные вещи, а уж по прибытию в поселок - водоворот событий затягивает мужчину в жуткий мрачный омут самых потаенных страхов, похожих на ужасный кошмарный сон.
Вообще вся эта книга похожа на ночной кошмар - она настолько наполнена мрачной атмосферой, что аж мурашки по коже. Вы только представьте - зима, метель, полузаброшенный поселок, похожий на город-призрак, будто застывший во времени, развалины старого сахарного завода, под которым находятся жуткие заброшенные катакомбы, наполненные тьмой и ядовитыми газами, будто паутина черных вен, пролегающих прямо под жилыми домами и административными строениями, странные обитатели поселка, которые явно что-то скрывают... Могла ли выжить пропавшая девочка в таких условиях? Стоит ли вообще ее искать?
Про сюжет не хочу рассказывать, эту книгу просто нужно читать!!
Только в конце я поняла, что мне напоминает этот роман - фильм "Сайлент Хилл" и сериалы "Ззовни",
Я горячо рекомендую книгу любителям мистики и историй про потусторонее!!! Теперь хочу прочитать все книги автора. На моих полочках он займет место между Стивеном Кингом и Максом Кидруком.
Р.S. У рік написання книги Павлюк втратив доньку. Він проживав власну трагедію й по‑своєму змальовував її в книжці.

Перші розділи викликали відразу. Картонні розмови, розлогі банальні описи, затерті метафори, які всі вже чули. Наче книга складена з інших книг, написана нейромережею. Розмови «на фєнє» українською, так ніхто не говорить. Все якесь кострубате.

Але коли сюжет покотився сходами, розмотуючись і худнучи, мов клубочок ниток, неможливо стало відірвати погляд. Ось-ось відкриється, що всередині.

Магічний реалізм, сюрреалізм, метапроза, інтертекстуальний роман, яким блукаєш разом з Андрюхою, намагаючись відрізнити химерні марення від синтетичної тверезої реальності.

Не дивлячись на ритміку, побиту перекладом з російської, на прісний початок і трохи змазану кінцівку, цей роман мене приємно вразив. Як схиблений нуарний пазл, який збираєш навпомацки. Сон, який читаєш з відкритими очима. Гра, в якій виявляється, що тебе обіграли.

Під час читання рекомендую уважно роздивлятись картину Босха «Сад земних насолод»

Роман меня зацепил своей атмосферой, неожиданными поворотами сюжета и психологической напряжённостью с мистическими оттенками. Напряжение наращивается постепенно, тонкими штрихами, из-за которых начинаешь сомневаться вместе с героями — что реально, а что лишь отражение их страхов. Автор уверенно ведёт тебя по тонкой грани между реальностью и иллюзией, создавая ощущение постоянной тревоги.
Герои прописаны живо и убедительно, а сюжет разворачивается так, что почти невозможно отложить книгу.
Роман оставляет глубокое послевкусие и наводит на размышления, о том что тьма бывает не только внешней, но и внутренней — и именно поэтому история так цепляет.