Я бачу, вас цікавить пітьма

« Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цікавиться вами! »

Життя Андрія Гайстера втрачає сенс: смерть матері, самогубство вагітної дівчини (вагітна не від нього, він її покинув, але думав повертатися). Його друг Валера радить йому зосередитися на роботі та відправитися консультантом в село Буськів Сад. І тут починається найцікавіше.

Село, люди та події — все віддає неприхованою дивизною.

Разом з Андрієм ми поринаємо в світ, де всім на все плювати: серійний вбивця — плювати, зникла дитина — плювати. В світ, де йде все по колу: людина помирає, потім повертається і живе нове життя, бо ж про неї ніхто не пам'ятає.

Андрій намагається знайти і дитину, і вбивцю. Проте, зазнає невдачі. Першого разу, бо він повертається назад до цього дивного світу, де всі і все забувають. Але повернеться він не для того, щоб знайти вбивцю — бо вже там всі, насправді, мертві; Андрій повертається за дівчинкою, бо вірить — вона жива, вірить — її можна знайти, враховуючи особливості Буськового Саду. І віра — головне.

« І там ви напевне побачите високого кремезного чоловіка з дочкою. Ви легко впізнаєте їх по дівчинці — у неї за вушком крихітна мушелька слухлвого апарату.

[ ... ] І отепер його дочка ходить, щось там щебече, а головне — багато сміється. »

Ой, Сад [знову ця клята буква не світиться].

Най буде і перший варіант, бо чудово ілюструє те, що коїться в книзі.

Буськів Сад - цілковитий прототип середньостатистичного провінційного поселення, де є декілька багатоповерхівок, Богом забутий завод, медпункт (в якому сидить лікар і дві медсестри), селищна рада (де мер заправляє всім і обіцяє, що завтра буде краще), пожежна частина та поліцейський відділок (навіть пожежної машини нема! А дільничний – п’яниця). Всі одне одного знають, і всім наср.. ой НАЧХАТИ на сусідське горе. Моя хата скраю, коротше. Місто, на яке ми заслужили. Його жителі так точно. Бо за спиною кожного назбиралась чимала купа грішків.

Київський кримінальний психолог Андрій Гайстер за збігом обставин (і з купою особистих проблем) потрапляє в це «райське» селище», аби віднайти зниклу дівчинку з вадами розвитку. За чутками в містечку ще й хазяйнує Звір, який прагне убивати. Одним словом, далі має починатись типовий детектив. Але Павлюк лавірує між жанрами, вплітаючи містику, магічний реалізм, той самий детектив та трилер. Не чекайте ніякого пояснення химерним подіям. Вони страшенно лякають до мурашок, проте відмінно викривають гнилу людську сутність. І стає зрозуміло, чому ж це місто стало таким.

Книга, в якій не знаєш, що буде далі. Не можеш передбачити сюжет ні на мить. Складно знайти й героїв, які можуть симпатизувати, натомість греблю гати тих, хто дратує і не заслуговує розуміння.

«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби».

Симбіоз атмосфери «Майстра та Маргарити» Булгакова, «Білого попелу» самого ж Павлюка та «Доктора Сну» Кінга. Ніби якісь алюзії є, однак це цілком щось нове, самобутнє. Можна навіть не знати про що книга, а вже її захотіти поселити на своїх полицях. Бо дизайн – космос. Без перебільшень.

Вважаю, що «Я бачу, вас цікавить пітьма» – блискучий старт у цьому читацькому році. Надіюсь, що це хороший знак.

Я дуже скептично ставлюсь до молодих та неперевірених часом авторів, ще й таких, яких порівнюють зі Стівеном Кінгом чи Миколою Гоголем.
І так, це не Кінг, і це не Гоголь. Не треба їх рівняти, аби збільшити продажі книги.
Але! Якщо вам подобається творчість цих велетнів літератури 19-21 ст, то вам може сподобатись і творчість Ілларіона Павлюка. Тому що: автор пише у жанрі трилер, містика, детектив; автор створює об'ємних живих героїв у досить наповненому деталями світі; є багато відгалужень у минуле героїв; герої не ідеальні, вони мають свої вади, свої гріхи та егоїстичні бажання - як і всі ми в реальності. Тож історія виходить досить насичена, не картонна і не прісна, а також відчувається майстерність автора і його власний стиль.

Що не сподобалось.
Чомусь мені важко даються зав'язки романів Ілларіона Павлюка: і Білий Попіл, і Пітьма - заходили зі скрипом, але вже на 50й сторінці сюжет починає мчати сторінками.
А ще мова! Навіщо стільки діалектизму? Я розумію, що українська мова багата та різноманітна, але інколи було враження, що переклад (хто не звернув уваги, то роман написаний російською) робили через тезаурус, де до звичайних побутових слів добирали рідковживані діалектичні, ще й не завжди влучні. Зразу згадуються Друзі і супроводжуючий лист Джоі.
І ще суржик. Тут моє власне упереджене ставлення до суржику. З одного боку - так, в Україні дійсно дуже велика кількість людей розмовляє суржиком і це робить роман більш правдоподібнішим, особливо розмови сільського дільничого - дуже влучно прописаний образ. Але водночас це перенасичення суржиком трохи спрощувало мову роману.

Що сподобалось.
Сюжет багатошаровий та насичений подіями. Було дуже цікаво спостерігати, як автор наполегливо закручує сюжет, наповнюючи його все новими й новими питаннями, та як вміло розплутує цей запаморочливий клубок. Трохи психоделічності, але це точно не Аліса в країні чудес. Розділи часто закінчувались інтригами і, чесно кажучи, прийом дешевий, але дуже дієвий - неможливо відірватись.
Жанр трилер витримано на всі 100%. Як і містика.
Жахи - дивлячись, що ви називаєте "жахами", якщо трохи крові, вбивств та самогубств для вас - жахи, то так, це є. Але щось такого прям моторошного, то нема.
Якщо уважно слідкувати за сюжетом та знати основні класичні прийоми містичних трилерів, то переважно ви будете розуміти, що до чого, хто насправді звір, що буде з дівчинкою та що не так із селищем. Та всеодно буде багато цікавих загадок: хто за маскою, 7й номер готеля, хустинка на шиї, та, звісно, гидкі таємниці із теки.

"Пітьма", безсумнівно, міцний та атмосферний роман, який оцінять поціновувачі жанру, а Ілларіон Павлюк - моє власне відкриття року: два із двох романів, що я в нього прочитала, відправляються в мій власний топ.

Я на языке своей Родины читала, наверное, ещё в школе, хотя могу и понимаю, даже говорю.
Итак, Ілларіон Павлюк Я бачу, вас цікавить пітьма (Я вижу, что вас интересует тьма)
Сразу скажу, что хорошо, что книга в жанре мистического триллера, вхождение было долгим(для меня, думаю, из-за языка, я откладывала, прокрастинировала, 440 страниц читала неделю, хотя  и история интересная, опять же маньяк, но непростой, а потусторонний,ага,и вообще, все крючочки, что я люблю, про тот свет и мотыляние туды-сюды).
Есть гг Андрей, бывший "легионер", просравший все свои заработанные евры на евробл... дь. И вернувшийся домой с разбитым корытом и сердцем. Но в более счастливые и удачные времена получил образование, которое начало его подкармливать и выводить из ступора. Раз-два-три - он стал профайлером(дадада, я знаю, это называется внештатный консультант по итд и тп), но также эффектнее. И подкидывают ему работенку, точнее, папочку с доками и фоточками, но не простую, а волшебную. А волшебство заключается в том, когда преступление совершенно. И Андрей решил отказаться от этого дела, потому что дело связано с ребёнком, а это для него табу. Но эта волшебная папочка, как гоголевские галушки, постоянно прыгала ему в руки, пока не завела к черту на рога, в Буськив  Сад(убираем из сада с и получаем совсем другой расклад). И встретит Андрея не абы кто, а сам перевозчик "Харитон Эребович", и за дорогу плату возьмёт, и счастливого пути пожелает.
Найдёт ли Андрей девочку или ещё кого, удастся ли ему вернуться и, как говорится, вспомнить всё, и будет ли найден маньяк(тут я голову поломала, даже не знала о такой особенности маньяков, и кто останется в живых, а кто попадёт в ловушку.
Мне понравился и автор, и книга, и его послесловие, в котором он рассказывал, как задолбал всех консультантов, чтоб, к примеру, следователь, читая книгу, не ржал в голос.
Книга вышла на украинском языке.

Зразу скажу, книга просто шедевр! Історія така цікава, що неможливо відірватися.

Почнемо з сюжету. Він, хмм, я навіть не можу дібрати правильних слів, але він неймовірний. Спочатку ти не розумієш, що робиться, потім ти вже втягуєшся і наприкінці ти в шоці. У книжці розповідається про головного героя, Андрія, який працює поліцейським(щось таке), але тут його відправляють на пошуки дівчинки в Буськів сад. Ось тут і починається його історія. Не можу щось ще написати без спрйлерів, тому вибачте.

Персонажів тут доволі багато і всі вони цікаві, але не вистачило більшого розкриття Дори та ще одного чоловіка.

Ще хочу написати про мову автора (чи перекладача?). Книга дуже легко читається, ти буквально не можеш відірватися. Рекомендую!