Століття Якова. Людина в п’яти масках

Чергова книга Володимира Лиса , яка мені дуже сподобалась. Давно дуже хотіла її прочитати, але інші книги якось опереджали цю. Пришвидшив цей процес трейлер від телеканалу 1+1 на одноіменний фільм. Просто давним-давно для себе вирішила : якщо я знаю що фільм знятий за мотивами книги, то я повинна впершу чергу ознайомитись з книгою а тоді вже дивитись екранізацію. Тому я оперативно зробила замовлення в КСД і приступила до читання.
Книга розповідає історію життя чоловіка Якова, який пережив і кохання, війну,полон, зраду , втрату коханих і дітей...це життя у всіх можливих і неможливих проявах.
Книга охоплює не лише століття людського життя, а й століття життя Полліського села в якому мінялась і влада і закони. Через те що книга "про Волинь" я спершу стикнулась з особливостями написання тексту. Мені перших 50ть сторінок було тяжко засвоїти діалекти, приходилось декілька раз перечитувати окремі фрази. Але згодом я адаптувалась і далі все пішло "як по маслу".
Як і всі книги Володимира Лиса які мені траплялись ця книга читається напрочуд легко та швидко. Автор майстерно закручує сюжет, тому читач завжди знаходиться в напрузі.
Раджу всім і цю книгу автора, але читайте її перед переглядом фільму:)

Впечатляющая история, каких, наверное, в реальной жизни очень много. Жизнь каждого человека удивительна. Она многогранна и непредсказуема. Любовь удивительна. Решения, которые мы принимаем, неповторимы.
А книга прекрасна. Дочитала её уже глубокой ночью, хотя многие повороты сюжета угадывались. Она отлично написана. Такой прекрасный язык. Хотя о значении многих диалектных слов я только доадывалась. Не обошли её и странные моменты, такие характерные для современной украинской литературы. Наркоманы, убийства, мужчины в кожаных куртках и на дорогих машинах (вот за что я её не очень понимаю и люблю). Но, к счастью, их было немного, в них слабо верилось, и на фоне глобальной истории эти вкрапления современности остались почти незамеченными.
Прекрасная история Якова. Она какая-то такая своя, так взяла за душу. Такая большая история маленького человека. За которой я углядела огромную жизненную философию. Которой, может, там и нет. Но послевкусие, такое себе послемыслие от прочтения осталось более чем приятное. До сих пор вот размышляю.