Теплі історії до кави

Він узагалі любить революціонерів. А ще каже, що не вірить у талант, але вірить у любов: коли ти щось любиш, то не можеш цього не робити; а постійна практика приносить зрештою ті результати, які люди зазвичай приписують згодом талантам.

- Знаєш, тиша - це просто дивна назва для неописаних звуків. Як зоряне небо - загальна назва для мільярдів невідкритих планет.
...
- Але море - то не море. Це просто дивна назва для тисяч нікому не відомих мрій. Тому я люблю море більше, ніж гори...

НОГИ НА КАМІНЬ! Не чіплятися за дрібниці, виводити в пріоритети найважливіше!

- Штраф за відмову слухати музику, коли тебе жінка просить, - миття посуду ввечері.
- Мені зараз взагалі не до...
- Штраф за затіювання суперечки...
- Мовчу!!!

- Знаєш, сонечко, насправді турбота й тепло зараз важать значно більше, ніж будь-що інше. Люди звикають самоідентифікуватися через якісь речі, фірми, які їх виготовляють. марки машин і моделі комп'ютерів. Ділять суспільство на "своїх" і "чужих" за книжковими вподобаннями чи музичними смаками.

"Не дозволяй своєму страху ставати комппньйоном твого ворога!"

Він майже ніколи не говорив ій, що кохає. Але щоранку заварював ій чай і перебирав волосся. І він завжди знав, чого вартує справжнє мовчання.

З її балкону видно море. У дощ чи у спеку можна просто піднятися на другий поверх будинку, відчинити двері на балкон, подивитися вдалечінь - і всередині стає тихо, добре, трохи мрійливо; всі проблеми видаються дріб'язковими, ейфорія втишується до спокійної радості й хочеться персиків, міцної кави з веселковою пінкою та дихати небом.

Якщо ми щось робимо, то критика буде обов’язково. Сприймати її так, наче вона нас не стосується взагалі — так легше оцінити ситуацію об’єктивно й справді взяти потрібні поради на замітку.

Не буває незамінних людей, а хто шукає — неодмінно знайде. Тому не варто перейматися, що наше «ні» коштуватиме комусь вселенського щастя.

Насолоджуйся солодом життя — і не став запитань, на які не обов’язково шукати відповіді.

Кожна секунда — неповторна. Ніхто з нас не може знати майбутнього й не має всіх потрібних ресурсів, аби його змінити. Але кожен із нас має своє ТЕПЕР. І його ми можемо змінити й зробити чудовим. То чи є сенс витрачати неповторні секунди свого ТЕПЕР на тривогу, яка насправді нічого не може змінити?

А ще такі миті найкраще запивати чимось гаряченьким... Наприклад, поцілунком.

Я читала, що Джон Мільтон пив каву, коли писав «Втрачений рай», а коли писав «Повернений рай», пив чай.

Що я маю тобі відповісти? Як маю сказати, що ти мені більше... не друг? Що ти мені більше, ніж друг?!

У велике прозоре горня насипаєш подрібнених горішків - зовсім трішки. І кладеш один шоколадний квадратик - на щастя. Тоді наливаєш каву, м'яку, без усіляких кислинок і гірчинок, твою улюблену. Молочна пінка, як хмаринка, та сама, із геніального винаходу французів. Розсипаєш по ній піщинки подрібненого цинамону. І вранішньо-осіннє кавове щастя готове.

З кожним світанком світ починає жити ніби заново, і в ті миті дуже важливо створити навколо себе багато нового щастя - думками, словами й усмішками.

Я вчуся бачити радість і красу там, де інші бачать лише незгоди і труднощі.

Усміхайся частіше. Це надихає.