Теплі історії до кави

Навіть закутавшись у теплий плед, вона все одно гостро потребувала обіймів.

Любити ніколи не буває просто. Утім, воно того варте.

Остап користувався винятково газовою плитою, коли готував собі вранішню каву. Він категорично не визнавав пластмасових електричних чайників і стверджував, що кава з них смердить смітником.

свобода - то не пошук, не боротьба, не втеча і не протистояння. Свобода - це достатність

Поверталася додому, а на тобі залишалися пахощі тих міст.

Ночі зажди тривають вічність, коли ти далеко.

...чоловік висаджував її біля самого центру та їхав заробляти гроші. А їй до роботи залишалося ще цілих дві години. Вона могла, звісно, спокійно відлежати тих дві години вдома на канапі, але яка чуттєва жінка (на противагу розумному чоловікові) втрачатиме можливість ранкової майже прогулянки, ну добре, проїжджанки з коханим, а потім тлумитися у переповненій маршрутці лише заради того, щоби поспати зайвих дві години?

Коли це все буде позаду, я попрошу тебе прочитати мені казку, - казала ти йому. - Згорнуся собі клубочком, заплющу очі й тихо віритиму, що дива трапляються частіше, ніж ми сміємо про них мріяти.

Бабуся завжди все робила мовчки. Здавалося, вона дослухалася до чужих думок. Так це чи не так, але чомусь їй завжди вдавалося розгадувати людські таємниці, тож вона подумки підбирала потрібний лік і завжди досягала мети: липовим медом на сирниках склеювала шматки розчавленого серця; задобрювала варениками зі шкварками зголоднілу душу; омивала узваром із яблук брудні патьоки від внутрішніх сліз. І чимось таким ще заправляла бабуся всі свої страви, що всі негаразди забувалися вмить.

Коли ти закохана водночас у двох, у Чоловіка й у Великий Шлях, ніколи не знаєш, де закінчується твоє сьогодні.

А ще він переконаний, що подорожувати закоханим людям треба тільки вдвох, у жодному разі не поодинці

І взагалі, думаю, що це невимовно добре, коли є міста, які тебе люблять, і є люди, яким довіряєш настільки, що можеш легко плакати їм «на плечі». Друзі, які не звинувачують, не ставлять зайвих питань і не пропонують одразу рішень. Які готові вислухати, помовчати чи сказати щось абсолютно беззмістовне - і водночас лікуюче.

Узагалі-то, Ісус полюбляв смачно поїсти з митниками й блудницями.

Я давно помітила, що, коли любиш місто, воно неодмінно відповідатиме тобі взаємністю

Бо ж завжди так: коли тільки є дар, то завжди знайдеться, кому його віддати.

Але він кохав це навіжене дівчисько, хотів бачити її щасливою й досі ні про що не шкодував. Якби вона ще тільки мовчала вранці… Але тоді все було би, напевне, по-іншому, і він нічого б не знав про спеції до кави.