Рецензия на книгу
Я бачу, вас цікавить пітьма
Ілларіон Павлюк
Аноним16 мая 2023 г.Атмосферно та професійно
Я дуже скептично ставлюсь до молодих та неперевірених часом авторів, ще й таких, яких порівнюють зі Стівеном Кінгом чи Миколою Гоголем.
І так, це не Кінг, і це не Гоголь. Не треба їх рівняти, аби збільшити продажі книги.
Але! Якщо вам подобається творчість цих велетнів літератури 19-21 ст, то вам може сподобатись і творчість Ілларіона Павлюка. Тому що: автор пише у жанрі трилер, містика, детектив; автор створює об'ємних живих героїв у досить наповненому деталями світі; є багато відгалужень у минуле героїв; герої не ідеальні, вони мають свої вади, свої гріхи та егоїстичні бажання - як і всі ми в реальності. Тож історія виходить досить насичена, не картонна і не прісна, а також відчувається майстерність автора і його власний стиль.
Що не сподобалось.
Чомусь мені важко даються зав'язки романів Ілларіона Павлюка: і Білий Попіл, і Пітьма - заходили зі скрипом, але вже на 50й сторінці сюжет починає мчати сторінками.
А ще мова! Навіщо стільки діалектизму? Я розумію, що українська мова багата та різноманітна, але інколи було враження, що переклад (хто не звернув уваги, то роман написаний російською) робили через тезаурус, де до звичайних побутових слів добирали рідковживані діалектичні, ще й не завжди влучні. Зразу згадуються Друзі і супроводжуючий лист Джоі.
І ще суржик. Тут моє власне упереджене ставлення до суржику. З одного боку - так, в Україні дійсно дуже велика кількість людей розмовляє суржиком і це робить роман більш правдоподібнішим, особливо розмови сільського дільничого - дуже влучно прописаний образ. Але водночас це перенасичення суржиком трохи спрощувало мову роману.
Що сподобалось.
Сюжет багатошаровий та насичений подіями. Було дуже цікаво спостерігати, як автор наполегливо закручує сюжет, наповнюючи його все новими й новими питаннями, та як вміло розплутує цей запаморочливий клубок. Трохи психоделічності, але це точно не Аліса в країні чудес. Розділи часто закінчувались інтригами і, чесно кажучи, прийом дешевий, але дуже дієвий - неможливо відірватись.
Жанр трилер витримано на всі 100%. Як і містика.
Жахи - дивлячись, що ви називаєте "жахами", якщо трохи крові, вбивств та самогубств для вас - жахи, то так, це є. Але щось такого прям моторошного, то нема.
Якщо уважно слідкувати за сюжетом та знати основні класичні прийоми містичних трилерів, то переважно ви будете розуміти, що до чого, хто насправді звір, що буде з дівчинкою та що не так із селищем. Та всеодно буде багато цікавих загадок: хто за маскою, 7й номер готеля, хустинка на шиї, та, звісно, гидкі таємниці із теки.
"Пітьма", безсумнівно, міцний та атмосферний роман, який оцінять поціновувачі жанру, а Ілларіон Павлюк - моє власне відкриття року: два із двох романів, що я в нього прочитала, відправляються в мій власний топ.0127