Танго смерти

Незабутній, коханий, яскравий, загадковий, чудовий, романтичний, голосний, красивий, шикарний Львів!
Це така собі маленька Європа, втілена у вузьких вуличках, бруківці і незабутніх готичних соборах!
Щорік, то це місто краще. Щорік, то його атмосфера могутніша. Щорік, то воно більш заслуговує на дифирамби.
Винничук так описав Львів у 30-ті, що захотілося просто з розбігу вскочити туди! Захотілося вже зараз винайти цю чортову машину часу і побачити все це на власні очі.
Яка мова! Яка кава! Яка архітектура!
Коли там найближчий потяг? Я збираю речі!

Я кохаю тебе, Львів! Відтепер ще більше! І вірю, що то є взаємно!

Книга сподобалася надзвичайно. деякі моменти я вже перечитала навіть двічі). Чудово написана.Видно,що автор віртуозно володіє пером. дуже сподобалися детальні описи довоєнного Львова,Кракідалів...Смачно виписаний бібліотечний архів-копчені ковбаси, сири,старі вина,книги,що живуть своїм життям....Виникла асоціація з пригодницькими фільмами типу "Скарби нації",але забарвлене національним колоритом. А ще склалося враження(давно, з книгою воно тільки ще більше утвердилося),що Львів то собі окрема держава,і львів'яни- окрема нація-відмінна від всіх інших) .
Соковита і оригінальна розповідь про похоронний бізнес. Тай уся та містична лінія з танго смерті не видається такоювже й містикою,навіть десь вселяє надію...
Коротше кажучи,це перша прочитана мною книга Винничука,відразу закохала мене у його творчість. Сподіваюся згодом не розчаруюся.
Пи.Си: ні вульгарності,ні ніяких інших негативних емоцій я тут не знайшла.:)

Якось так вийшло, що незважаючи на те, що я багато читаю, українську сучасну літературу я ніколи не вибираю. В рамках челенджу вирішила виправляти це. Вибрала Винничука, хтось колись дуже радив як цікаву книжку. Обкладинки у Фоліо як завжди ахові, це вже друга книжка від них, яка потрапила мені до рук, і обкладинка негарна, хоч газетою закривай, щоб не псувати враження від читання.

У книзі переплетені дві сюжетні лінії. Одна з сучасності, де ми знайомимося з Ярошем, мовознавцем, науковцем, дослідником стародавньої держави Арканум і її мови. Він захоплено вивчає все, що пов'язане з ними, відвідує різні країни і симпозіуми, дізнається, що арканумці вигадали танго, в якому було 12 особливих нот, вони дозволяли людям згадувати свої минулі життя. У своїх пошуках він виходить на старого єврея, який може йому підказати щось важливе.

У довоєнному Львові живуть четверо найкращих друзів. Вони різні настільки, наскільки можна собі уявити - українець Орест, єврей Йосько, німець Вольф і поляк Ясь. Їхні батьки загинули разом за Україну, і це стало найкращим цементом для їхньої дружби. Так чудово показаний довоєнний Львів, його різнобарвне населення, говірки, їжа, магазини і кнайпи, звичаї. Дуже колоритна мова. Хоч я не можу сказати, що львівська говірка для мене незрозуміла, все ж було багато слів, про які я не мала жодного уявлення і мусила щоразу зазирати до словника (тепер розумію краще). Їхня дружба була такою міцною, вони пронесли її через все життя і загинули разом.

Опис бібліотеки і робота Ореста в ньому дуже нагадали мені Сафона і його місто книг, хоч від містики в книжках я гублюся. Якось Орко знайшов у своїй дивовижній бібліотеці кілька розрізнених аркушів з нотами, якими він поділився зі своїми друзями, а розумний Йосько зробив з них ноти, і виявилося, що то - саме те танґо смерті, яке треба грати, щоб душа стала безсмертною і могла "прокинутися" потім. І це танґо і поєднало дві сюжетні лінії.

Особливо хочу відзначити чудові описи приходу совецьких визволителів до Львова.

Чудова книжка, читається легко, як музика. Мені дуже сподобалось.

ОХ,ВЖЕ МЕНІ ОТА ГАЛИЦЬКА ГОВІРКА!КНИГА-СУПЕР,ТА ОТРИМАЛА Б ВІД МЕНЕ 5 ЗІРОК,АЛЕ НЕ ЗМОГЛА(4-КА ІЗ +,БО ДЕЯКІ РОЗДІЛИ ЦІЄЇ КНИГИ НАСТІЛЬКИ ЩІЛЬНО ПЕРЕСИПАНІ ГОВІРКОЮ,ЩО ЗДАВАЛОСЯ,ЩО Я ЧИТАЮ НА НЕВІДОМІЙ МЕНІ МОВІ)!ДУМАЛА КИНУТИ,ЗАТРИМАВ ЛИШЕ ГУМОР,ЯКИМ ПРОНИЗАНИЙ ЦЕЙ ТВІР.ПОТІМ Я ЗРОЗУМІЛА,ЩО ТАКА КОЛОРИТНА МОВА ТЕЖ ВИКОНУЄ СВОЮ ФУНКЦІЮ-ЯК МОЖНА РОЗПОВІСТИ ПРО СТРАШНІ РЕЧІ З ГУМОРОМ.Я Й СМІЯЛАСЯ ,Й СЕРЦЕ ЗЖИМАЛОСЯ ВІД БОЛЮ-ЩО Ж ПРИЙШЛОСЬ ПЕРЕЖИТИ МОЄМУ НАРОДУ,МОЇМ ДІДАМ,БАБАМ.ДЛЯ МЕНЕ ЦЯ КНИГА - ВІДКРИТТЯ!
Я ПОЧУВАЮ СЕБЕ,НЕНАЧЕ В ЛІКБЕЗІ ПО УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІЇ.НІХТО ТАК ВІДВЕРТО МЕНІ ПРО ТІ ЧАСИ З МОЇХ БЛИЗЬКИХ ТА РІДНИХ НЕ РОЗПОВІДАВ(МАБУТЬ,БОЯЛИСЬ УСЕ ЖИТТЯ),ЛИШЕ ЯКІСЬ НАТЯКИ,ВЖЕ ПО ПРОЧИТАННЮ,ЗГАДУВАЛА : ЩОСЬ ТАКЕ,ТАК,РОЗПОВІДАЛА,БАБУСЯ ЧОЛОВІКА...ДУЖЕ СПОДОБАВСЯ АВТОР-Я ЗАКОХАЛАСЯ В МІСТО ЛЬВІВ ПІСЛЯ ЙОГО КНИГИ,ХОЧ,НА ЖАЛЬ,ЩЕ ТАМ НЕ ПОБУВАЛА!!!А ЩЕ
ВИННИЧУК МЕНЕ ПЕРЕКОНАВ,В УСІ ЧАСИ,НАВІТЬ В САМІ ВАЖЧІ Є МІСЦЕ ГУМОРУ ТА ГЕРОЇЗМУ,ІНОДІ ТРЕБА УСМІХАТИСЯ Й КРІЗЬ СЛЬОЗИ!І ГОЛОВНЕ:Споріднені душі неодмінно зустрінуться!!!

«Танго смерти» Юрий Винничук

Очень интересное произведение в стилистике Дена Брауна. Приключения, расследование загадок прошлого, несколько временных рамок и чарующая атмосфера красивого города создают замечательный фон для приключений главых героев.
В центре повествования тянется сюжетная линия с поисками загадочной мелодии, способной переселять души и дающей людям возможность вспомнить прошлые жизни.
Сюжет перемещается сразу в двух временных рамках. Тут и воспоминания прошлого и настоящее время. Главные герои прошлого оказываются тесно связаны с персонажами настоящего.
Отдельно хочется отметить атмосферу книги. Узкие улочки старинного города, древние библиотеки в которых можно заблудиться, ароматные кофейни и общая атмосфера «книжности».
Роман очень подходит осенней погоде))) Его хочется читать завернувшись в плед и с чашечкой ароматного какао в руках.

Спочатку все, що відбувається в книзі наштовхувало на думку - що це ... Складалося враження, що автор хотів в сюжетну лінію внести всі стилі та жанри одночасно. І це сильно дратувало. Ще в книзі багато описів довоєнного Львова і взагалі - побуту людей того часу. І це як би нормально, якби не спроби автора перенести читача в той час за допомогою вживання безлічі діалектних слів, зміст яких без тлумачного словника не зможеш сприйняти. Сама по собі історія цікава, розв'язка цілком передбачувана, але від цього історія менш цікавою не стає. В цілому книги даного автора я ще спробую почитати, сподіваюся діалектики в них буде менше, і не тому що я проти такого методу, а тому що просто важко пробиратися крізь текст.

Чудесна фантасмагорія із колоритом довоєнного Львова.
У книзі події розгортаються у двох часових періодах: сучасному Львові та Львові довоєнному, а згодом і у Львові часів ІІ світової війни.
Моїм улюбленим періодом, звісно ж, був довоєнний Львів з його мішаниною людей різної національності, різного віросповідання, які, проте, прекрасно вживалися між собою. Почуття гумору персонажів змушує пирскати від сміху, навіть незважаючи на те, що гумор місцями був досить чорним.
Дуже важко було читати про події ІІ світової: про "визволителів", які плюндрували місто, ділили людей на кращих і гірших, катували їх і вбивали. І стає жаль, що немає насправді того чарівного танґо, яке дарує хоч якусь надію....
-----------------------------------------------------------------------------------------------------
Чудесная фантасмагория с колоритом довоенного Львова.
В книге события разворачиваются в двух временных периодах: современном Львове и Киеве довоенном, а впоследствии и во Львове времен Второй мировой войны.
Моим любимым периодом, конечно же, был довоенный Львов с его смесью людей разных национальностей, разного вероисповедания, которые, однако, прекрасно уживались между собой. Чувство юмора персонажей заставляет прыскать от смеха, даже несмотря на то, что юмор местами был довольно черным.
Очень трудно было читать о событиях Второй мировой: о "освободителях", которые разоряли город, делили людей на лучших и худших, пытали их и убивали. И становится жаль, что нет на самом деле того волшебного танго, которое дарит хоть какую-то надежду ....