Бот

Спочатку книга трохи "розкачується", не зовсім зрозуміло що й до чого, герої не зачіпають. Але згодом, з кожною новою главою, з кожним новим поворотом і отриманим фактом, ти розумієш, що відірватись уже не в змозі, що тебе втягнула в себе ця історія і ти вдихаєш разом з героями сухе повітря Атаками, притлумлюючи страх, береш до рук зброю і їдеш робити те, що мусиш.
У книзі піднімається актуальне зараз питання: що буде, якщо вчені поставлять кілька нових експериментів з неочікуваним (для них самих, не те що для нас, обивателів) фіналом і тим самим випустять джина з пляшки. Чи зможуть вони його потім приборкати?

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Сначала книга немного "раскачивается", не совсем понятно, что к чему, герои не трогают. Но впоследствии, с каждой новой главой, с каждым новым поворотом и полученным фактом, ты понимаешь, что оторваться уже не в состоянии, что тебя втянула в себя эта история и ты вдыхаешь вместе с героями сухой воздух Атаками, подавляя страх, берешь в руки оружие и едешь делать то, что должен.
В книге поднимается актуальный сейчас вопрос: что будет, если ученые поставят несколько новых экспериментов с неожиданным (для них самих, не то что для нас, обывателей) финалом и тем самым выпустят джина из бутылки. Смогут ли они его потом обуздать?

Чесно кажучи, я не фанат української літератури і останню роботу українського автора яку прочитав - це було щось із шкільного курсу(і то по хрестоматії).
Дуже часто, наштовхуючись на українську книгу(в інтернеті, або хтось із знайомих радив), в першу чергу, читав про що ця книга. Виявилося, що нашим співвітчизникам немає про що писати, окрім війни,голодомору, бідності або кохання. А в більшості випадків це все перемішують, приправляючи "сопливим" сюжетом, сповненим болю і печалі. На мою думку, навкруги, такого "добра" вдосталь. А читаючи книгу, навпаки, хочеться, хоч не на довго, відволіктись від повсякденності та сірих бруднів які нас оточують. І коли мені порадили прочитати "бота", я довго вагався, перечитуючи безліч коментарів і все ж таки ризикнув...
З перших сторінок книга захоплює своїм сюжетом, а враховуючи те, що вона дуже легко читається, від неї важко відірватися. Я читаю в транспорті, добираючись до роботи і кожного разу мене охоплювало відчуття, що зачитаюсь на стільки, що проїду свою зупинку. Автор детально описує місця й предмети, підкріплюючи їх зображеннями так, що складається враження, наче письменник був у тих місцях, а читаючи ти й сам поволі переносишся до пустелі. Сюжет динамічний, весь час події набувають нових обертів і, перегортаючи сторінку за сторінкою, я, немов дивився гостросюжетний фільм. Деякі моменти були досить смішними і викликали в мене сміх.
На мене книга справила гарне враження, проте кожен сам обирає, що читати, а що ні. Але якщо ви вагаєтесь- ризикніть!

Занятная книжечка современного украинского автора. Главный герой – программист Тимур, он живет в Киеве, собирается жениться, нормально зарабатывает. И тут ему делают предложение, от которого он не в силах отказаться. Поездка в Чили, чтобы отладить какую-то программу, написанную им когда-то. Денег обещают столько, что хватит купить квартиру, и конечно, он соглашается. А зря:))) потому что там, в Чили, в пустыне, в этой странной лаборатории, творится что-то неладное, и все выходит далеко за рамки обычного программирования. И в пустыне появляются какие-то странные мальчики, и начинаются смерти, и Тимур уже не уверен, что вообще выживет и вернется домой… Читать было очень интересно, хотя ближе к финалу началось совсем уже что-то странное, фантазия у автора, конечно, дааааа….. и если по этой книге когда-нибудь решат снять фильм, то сценаристам явно придется придумывать другой способ победить ботов, потому что предложенный автором – уж слишком, хм, нецензурный:))

Первое знакомство с автором, первое знакомство техно-триллером (первым в украинской литературе). В целом — неплохо. Но есть «но».

Сюжет интересен. Даже если вообще не в теме, события развиваются планомерно, постепенно накаляется градус интриги, много динамических моментов и красочных описаний сцен. С другой стороны, есть белые пятна и неопределённости. Некоторые очевидные вещи автор разжёвывает, а в ряде требующих описания — ограничивается лишь несколькими словами или же вообще игнорирует. Есть моменты, которые подразумеваются, как важные, но на деле таковыми не являются. Оттого повисают вопросы, возникает недосказанность, сюжетный диссонанс.

Герои прописаны поверхностно. Конечно, характеры проявляются через поведение. Но всё равно психологизма мало. Несмотря на потуги автора разбавить им текст. Только два с половиной героя неплохо раскрыты, причём «половина» — главный герой. Остальные персонажи не выражены, словно они одинаковы, как подопытные боты, о которых идёт речь в романе.

Язык. Как рассказчик автор неплох. Он умеет объяснять сложные вещи, ярко описывать ситуации, подбирать сравнения. Но коробит мат. Не то чтобы его было слишком много. Среди молодых современных украинских авторов это такая мода: использование нецензурной лексики. Думаю, можно было обойтись без неё. А ещё много натурализма и заигрывания с сортирной и сексуальной тематикой. Тоже не в плюс произведению.

Идея романа отнюдь не нова. Подача её тоже. Хорош антураж. А вот атмосфера триллера возникала лишь местами и ненадолго.

Любителям жанра роман, думаю, понравится. Потому что — явно на любителя.

Перед придбанням цієї книги, у мене були великі сумніви.Я завжди обходив Макса Кідрука.Боявся розчаруватися у своєму виборі.Але все ж таки я наважився, і купив цю книжку.Після прочитання, я пошкодував, що скептично відносився до його творчості та раніше не приступив до прочитання даної книги.
Про саму книгу я скажу, що це ШЕДЕВР.Динамічний сюжет та несподівані повороти в ньому.До останньої сторінки книга тримає тебе в напрузі.А про кінець у мене немає коментарів.
Саме написання я б не сказав що доступне, але й не дуже тяжке для прочитання підлітку.Дуже багато дізнаєшся про технології і т.п.
Атмосфера в цьому романі похмура і трішки лякаюча.
БАГАТО цитат.
Ось така моя узагальнена думка тому що я без кінця можу обговорювати цю книгу.Вибачаюся за помилки, які могли бути допущені в рецензії.
Всім цікавих книг!

Світ розвивається, і все, що в ньому, також не залишається осторонь від процесів розвитку. Вже є багато чудних на перший погляд речей. Ми дивуємось 3-D принтерам, самознищувальним мікросхемам, ідеям про штучний інтелект(!)...

От якраз про штучний інтелект варто задуматись. Уявіть, що поряд з вами існують (ходять, бігають, живуть, розмовляють) люди, що не зовсім люди, але й вже не роботи. Уявили? ... Прийміть цей факт як цілком нормальну річ!

Саме це описав у своєму технотрилері Макс Кідрук, першому українському техно в літературі. Початки сюжету звісно ж мають коріння в Україні, бо Тимур - програмер, який є одним із розробників стрілялок. Він колись отримував замовлення на сирий код для ботів від якоїсь компанії, ну і звичайно він те замовлення виконав. Проходить час, щось із кодом або і не з кодом трапляється. Тимура миттю викликають в Атакаму - найжорстокішу пустелі в світі. Надалі коловорот подій розростається і втягує Тимура з великою силою. Характер ситуації стає невідворотнім. І НІХТО НЕ БАЧИТЬ ВИХОДУ ІЗ СИТУАЦІЇ, ОДНІ ЛИШЕ ЗДОГАДКИ...

Все, бо я починаю спойлерити!

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!

Не очікував такого нереально захоплюючого читання після знайомства з письменником по книзі "Навіжені в Перу". Хоча "нереально" стосовно цього роману вживати не варто. Попри невелику фантастичність подій вони максимально обгрунтовані, і те, що книга більше нагадує наукову фантастику, аніж звичайнісінький триллер, лише додає їй плюсів. Те, як автор поставився до написання наукового аспекту (про це він сам повідомляє в післямові) - заслуговує лише на повагу. Сподіваюсь, екранізація не забариться. А книга - в улюблені!

Очередной автор написал очередную книгу. Возможно, он вынашивал идею долгие годы, и сюжет романа плод его разума. И автор не виноват, что его роман экранизировали, до того как он был написан, а про главного злодея написали книгу в годы юности его отца. Да что говорить, мир наблюдал финальную битву добра со злом, под Музыку несравненного Эннио Морриконе, еще в те времена когда автора на свете не было. Но это все неважно, если писатель компилирует образы увиденные ранее в что-то стоящее. Хотя возможно, автор не читал фантастику, не смотрел технотриллеры и как Больцано с Вейерштрассом до всего доходил сам.

Итак, третьего дня когда любимая не сомкнув глаз ждет милого с командировки а Украина спокойно спит, группа исследователей на далекой арктической станции снова спасает мир, хотя нет, спасают они его по аналогии с рассказом Джона В. Кэмпбелла-младшего «Кто идёт?», а начиналось все как как у Филипа Дика в пустыне. С той лишь разницей, что у нас бедокурит Четвертая, а не во «Вторая модель». Но чем же разбавить сюжет, если проблема уже не только успешно сформулирована, но уже и решена? Википедия в помощь, в прямом и переносном смысле. Расскажем что такое МРТ и факториал. Пускай просвещаются.
Еще немного размышлений про "Бота" на сайте атора отзыва