Рецензия на книгу
Бот
Макс Кідрук
Аноним29 января 2016 г.Наперекір сірим книгам
Чесно кажучи, я не фанат української літератури і останню роботу українського автора яку прочитав - це було щось із шкільного курсу(і то по хрестоматії).
Дуже часто, наштовхуючись на українську книгу(в інтернеті, або хтось із знайомих радив), в першу чергу, читав про що ця книга. Виявилося, що нашим співвітчизникам немає про що писати, окрім війни,голодомору, бідності або кохання. А в більшості випадків це все перемішують, приправляючи "сопливим" сюжетом, сповненим болю і печалі. На мою думку, навкруги, такого "добра" вдосталь. А читаючи книгу, навпаки, хочеться, хоч не на довго, відволіктись від повсякденності та сірих бруднів які нас оточують. І коли мені порадили прочитати "бота", я довго вагався, перечитуючи безліч коментарів і все ж таки ризикнув...
З перших сторінок книга захоплює своїм сюжетом, а враховуючи те, що вона дуже легко читається, від неї важко відірватися. Я читаю в транспорті, добираючись до роботи і кожного разу мене охоплювало відчуття, що зачитаюсь на стільки, що проїду свою зупинку. Автор детально описує місця й предмети, підкріплюючи їх зображеннями так, що складається враження, наче письменник був у тих місцях, а читаючи ти й сам поволі переносишся до пустелі. Сюжет динамічний, весь час події набувають нових обертів і, перегортаючи сторінку за сторінкою, я, немов дивився гостросюжетний фільм. Деякі моменти були досить смішними і викликали в мене сміх.
На мене книга справила гарне враження, проте кожен сам обирає, що читати, а що ні. Але якщо ви вагаєтесь- ризикніть!3189