Before the Coffee Gets Cold

Все прочтение в голове крутилась фраза "Идея - классная, исполнение - подкачало".

Идея действительно супер - возможность вернуться в прошлое, хоть и с тучей правил, которые надо соблюдать, на несколько минут, так или иначе настраивает тебя на рефлексию и мысли, для какого случая ты бы сам использовал такую возможность.
Но при этом очень "резал мозг" ее стиль, и тут не могу сказать, проблема в авторе или в переводе. Возможно, просто не привычна японская культура, длинные вступления, имена, которые невозможно запомнить, и странные описания персонажей, которые все равно вылетают из головы, как только перелистнешь страницу.

Позже я узнала, что книга была написана по пьесе, которая ставилась в театре.
И на мой взгляд - формат театральной пьесы идеален для этого произведения, где все события происходят на одной локации.

В формате же книги было постоянное ощущение, что я что-то упускаю, не могу поймать настроение и фокус книги, ведь озвучена такая классная идея, но нет, не цепляет....

Но все же, если бы у вас была единственная возможность вернуться в прошлое на 10 минут - с кем бы вы там встретились?

Книга в стилі фентезі, який я не дуже люблю.
Задум книги досить цікавий і багатообіцяючий. Суть в тому, що відвідувачам маленького японського кафе дозволяється повернутись в минуле або потрапити в майбутнє. Але щоб здійснити таку мандрівку маєш дотримуватись низки правил, одним з яких є - випити каву доки вона не охолоне. Порушивши це правило - відвідувач перетворюється на привида. В книзі розповідається про 4 різних мандрівки в минуле і майбутнє, саме це мені не сподобалось.Вийшла якась "збірна солянка". Хоча це й можна пояснити тим що, до написання першого свого роману️,до речі за мотивами однойменної п'єси, автор писав лише п'єси та робив їх постановки. Також мені не сподобались такі моменти, де автор багаторазово повторювався, а я така думаю:"Та знаю-знаю, ти вже це писав!"

Обкладинка книжки викливала в мене питання: дизайнер обкладинки читав книжку взагалі? Справа в тому, що на обкладинці є такий напис:"Все можна виправити, якщо є час", але насправді одне з правил подорожі в минуле говорить про те, що нічого змінити неможливо, все залишиться так як і було до цієї подорожіДо речі тут і виникає питання: в чому ж тоді сенс? Автор нам каже, що така подорож дає надію...Не надто обнадійливо, як на мене.
Книга більше не сподобалась ніж