Before the Coffee Gets Cold

Роман складається з 4 історій, дія яких відбувається в кав’ярні «Funiculi, Funicula». Кажуть, що це місце унікальне, бо саме звідси вирушають в подорож у часі. Хто б не скористався можливістю виправити помилки минулого чи дізнатися про майбутнє? Так і герої цієї історії не втрималися. А ви б відмовилися?

Фантастична складова у романі не на першому місці. Головне — взаємостосунки між рідними і коханими людьми. З цікавістю читала як виражають почуття в Японії, бо азійська культура геть інша. Для них взагалі просто поговорити про свої почуття, як виявилося, велика проблема. Та не дивлячись на це, автор так майстерно показав настрій і переживання героїв, що я разом із ними сумувала, плакала, посміхалася, втрачала надію й знову її повертала. Книга просякнута почуттями.

Найбільш зачепила ІІ та IV історія. Вони наповнені любов’ю до рідних. Сумно, що теперішнє незмінне. Та все ж жінки отримали душевний спокій й стимул жити далі. Сподобалася ІІІ історія —Гіраї зрозуміла, що в її житті найважливіше й змінилася. Найменше зачепила І історія — гадаю, тут усе можна вирішити в теперішньому. Всі 4 історії гармонійно поєднуються в одній книзі.

Задумка книги достаточно интересная... Прочла ее буквально за один присест, так как текст очень простой и интригующий. Думаю, эта книга идеально подходит, чтобы прочесть ее вечером, а для атмосферы также налить себе кофе и прочувствовать весь сюжет будто на себе.
Минусом могу посчитать то, что почти в каждой главе повторялись правила путешествия. И по началу было сложно разобраться в героях, так как каждому давали дополнительную информацию сразу, которая никак не могла увязаться у меня в голове, только почти к концу произведения, я поняла, что к чему.

Есть истории, которые оставляют после себя очень двойственное, но приятное послевкусие. Например, радость с привкусом горечи. Эта книга содержит в себе четыре таких истории. Истории о путешествиях во времени, которые никак не могут повлиять на настоящее, но тем не менее не проходят бесследно.

Я читала эту книгу постепенно, делая перерывы между историями, потому что хотелось задержаться на ощущениях после каждой из них и осмыслить их. Каждая из этих историй была по своему прекрасна и тронула меня, потому что по большому счету каждая из них о простых и понятных каждому человеку чувствах: любви, сожалениях о несказанном и не сделанном, попытках разобраться в самих себе.

Только услышав об этой книге, я немного переживала о том, что у нее будет немного другой вектор развития, но я рада, что книга оказалась именно такой, какой я хотела бы ее видеть - уютной, по-домашнему комфортной и светлой, несмотря на примесь грусти.