Соло для Соломії

Цікава книга, у якій змішалися кохання і біль, війна і село, Соломії, поліський край, різні долі і ціле життя героїні. Соломія, Соломка, Соломинка - незвичайна дівчинка, дівчина, жінка. Ціле життя її проходить на сторінках книги. Жіноча історія, написана, як не дивно, чоловіком. Але набагато цікавішим мені було відчути поліську атмосферу, дізнатися більше про традиції і життя у той час. Поліська вимова спочатку сприймалася важкувато, хоч і живу я не так далеко звідти, але до кінця книги вже зовсім не відчувалася. Хоч це і історія Соломії, але разом з тим, і історія поліського села. Історія важка, болісна, але жива, справжня. Книга мені дуже сподобалася, і як завжди, коли дуже подобається, то важко й два слова зв'язати. Твори Володимира Лиса планую читати далі. Може, коли думки вляжуться, зможу щось краще написати. А поки одне: хороша, надзвичайно цікава книга.

-------

Интересная книга, в которой смешались любовь и боль, война и деревня, Соломии, полесский край, разные судьбы и вся жизнь героини. Соломия, Соломка, Соломынка - необычная девочка, девушка, женщина. Вся жизнь ее проходит на страницах книги. Женская история, написанная, как ни странно, мужчиной. Но гораздо интереснее мне было почувствовать полесскую атмосферу, узнать больше о традициях и жизни в то время. Полесское произношение сначала воспринималось тяжеловато, хотя и живу я не так далеко оттуда, но к концу книги уже совсем не ощущалось. Хотя это и история Соломии, но вместе с тем, и история полесского села. История тяжелая, мучительная, но живая, настоящая. Книга мне очень понравилась, и как всегда, когда очень нравится, то трудно и два слова связать. Произведения Владимира Лиса планирую читать дальше. Может, когда мысли улягутся, смогу что-то лучше написать. А пока одно: хорошая, очень интересная книга.

Мне сложно написать рецензию на эту книгу, даже не знаю почему. Пока читала, оценка колебалась от 3-ки до 5-ки, волнами. В целом, это как литература ХІХ века, но написанная сегодня и о событиях ХХ-го.
Отношение к героям будет у каждого субъективное, лично мне показалось, что в книге много секса. Нет, все красиво, романтично-поэтично, но много....Хотя ведь главная героиня женщина, находящаяся в поиске любви всю жизнь, а секса "не было в СССР" только:)
И еще нюанс тем, кто захочет все таки прочитать эту книгу: она на украинском языке, но много текста, диалогов, размышлений на волынском говоре, а он не всегда просто для т.зв легкого прочтения.
Кстати, особая благодарность автору за то, что он в конце книги рассказал о судьбе всех героев "саги", лично я не всегда люблю сидеть и теряться в догадках, а что было дальше?
И добавлю, что достойная книга на полке украинской литературы, но ИМХО, принцип написания литературы в духе а-ля ХІХ век лучше оставить для классиков того периода.

Мне нравится как пишет автор, как он хорошо передает атмосферу происходящего. Он пишет о родной Волыни и язык повествования передает местный говор. С одной стороны, это может усложнить чтение с непривычки, но с другой стороны – герои становятся живыми. У меня есть родственники в том краю, чуть ли не в соседнем селе, где я бывала в детстве. Поэтому я во всех красках представляла себе и село, и окружающие его леса, и местных жителей.
И именно с этим возникла проблема. Понимая о ком пишет автор, вспоминая людей сверстников главной героини я не могла поверить в правдоподобность происходящего. И речь идет не об историческом контексте, а о лирическо-драматической части. Я понимаю, что тяжелая женская доля это чуть ли не основа большинства произведений украинской классической литературы, но не в таком же объеме. У автора как будто есть какие-то проблемы с женщинами. Так как почти все женские персонажи, которым уделено больше пары предложений показаны как непостоянные: та любит одного, выходит замуж за второго, другая носит ребенка от третьего, а замуж идет за четвертого. Где-то этому уделено много внимания, где-то только намеки, но ни одна из них не показана как на 100% искренняя и верная. И тут вопрос не в морализаторстве (мне в целом то понравилось что главная героиня не всегда выглядит однозначно хорошей), а в массовости происходящего.
Еще мне не хватило нормального сюжета и развития персонажей. Как костяк автор использует исторические события и смены властей, а потом лишь смену партнеров главной героини. Когда надо двигать сюжет, мужчины Соломии ее покидают – или умирают или уезжают и не возвращаются. А автор переносит повествование на несколько лет вперед, как раз чтоб главная героиня успела оправиться и была готова встретить нового мужчину.
Как итог, мне очень нравится как пишет автор, но не нравится о чем он пишет. Эта книга подавалась как женская версия Володимир Лис - Століття Якова , как будто это что-то хорошее, а вышло довольно вторично по отношению к самому себе.

Володимир Лис " Соло для Соломії"
Соломія, Соломка, Соломинка ...яке гарне імя, для жінки.
Мне дуже подобається, як пише Володимир Лис. Книжки читаються з легкістю, та дуже швидко. В нього своя особлива мова.
Історія про жінку з Західної Украйни. Про її життя.
Не можу сказати, що її життя було наповнене постійним болем та стражданнями. Ще маленькою дівчинкою Соломія не звикла ображатись на когось, вона швидесенько ковтала всі образи. Виросла вона в сімї, де мати не кохала батька, вийшла заміж за нелюба. Зростала в сімї з двома братами, котрі в неї були закохані, як в не сестру. З дитинства вертіла своїм хвостиком поміж Петрусі і Павлусі, за що в майбутньому ними обома буде покарана. Була найгарніша не селі, та не кохала нікого. Вийшла заміж за Павлусю, зрозуміла нелюб він їй, потім тягалась з Петрусей, та той також не її.
Жінка, котра сама собі ускладняла долю. Народила дівчинку від Вадима, котрий як ми бачимо до кінця свого життя був звичайним боягузом та підкаблучником своєї дружини та товариства . Передова ланкова, котра вдруге вагітніє, від хтозна кого, поїхавши в Київ. І фінал. Це капець.
Книга мені сподобалась, бо це ж все таки Лис, а він вміє гарно писати, але автор на прикладі головної героїні Соломії показує нам які тільки жінки дурні. За нею бігало усе село, та всі їй не такі. Любовний трикутник Петро, Павло, котрих нікого з них вона і не кохала. Народження першої дитини без батька, через гордість. Самопожертвування за рідного брата Василя, сексом зі старим головою. Поїздка в Київ , купівля коштовної білизни заради сексу в готельному номері з першим зустрічним красенем, котрий також посадить в ній своє сімє. Жінка намагалась скласти свою долю все життя, і що ми бачимо в кінці, найгарнішим парубкам на селі підносила гарбуза, а пішла заміж за вдовця з чотирьма дітьми.
В старості вона геть веде себе як неадекватна, на старості років всі її коханці раптом зявились. Стала "пані" для Вадима, мила жопу для Гриця.
Книжка сподобалась, але Соломія, чи це не мій тип героїні. Чи автор хотів показати нам дурних жінок (вже не в першій книзі це бачу), на те вона і Соломка.
Лише за автора ставлю 6 із 10.