Зірка для тебе

Дитинство. Золотою порою вважають його більшість людей. Стандарти дитячого щастя — велика дружна родина: тато, мама, дідусі, бабусі, вуйки, тітки, брати, сестри, колискові над ліжечком, казки на ніч. А ще — смачний аромат маминих пиріжків, бабусин борщ із пампушками, татові розмови про бокс або футбол, риболовля в неділю, церква, походи в кіно чи до цирку, гучні святкування уродин, Нового року, Паски, Різдва…

Із уламків життя — пробиваємось вверх.
І бажаєм — собі і комусь — лиш любити.
Хоч не вірить ніхто,
Та шукає…
Знайде?
Раптом правда, що папороть квітне?

Можна йти проти вітру, а можна йти назустріч йому. Вибираєш сам.

Чи багато людині для щастя треба? Кому скільки. Мені-багато. Любові...А вона-безмежність

Хата живе доти, доки вона чує людське тепло.

Якщо ти собі життя не давав, то чи маєш право його забирати?

І знову тільки — Господи, спаси!
І знову — сльози випікають тіло.
Зоря летіла — так, зоря летіла.
А як упала — серце обпекла,
аж ти сичала й бризкала від болю!
А кажеш — просто — завжди будь собою…
І що тепер — ті сльози на очах,
і що тепер — це серце обгоріле?
Зоря летіла?
Так. Зоря. Летіла…

Людина — планує, а життя — руйнує.

Ніч — красива пора.

Накази зазвичай не обговорюються, а виконуються.