Зірка для тебе

Дитинство. Золотою порою вважають його більшість людей. Стандарти дитячого щастя — велика дружна родина: тато, мама, дідусі, бабусі, вуйки, тітки, брати, сестри, колискові над ліжечком, казки на ніч. А ще — смачний аромат маминих пиріжків, бабусин борщ із пампушками, татові розмови про бокс або футбол, риболовля в неділю, церква, походи в кіно чи до цирку, гучні святкування уродин, Нового року, Паски, Різдва…

Із уламків життя — пробиваємось вверх.
І бажаєм — собі і комусь — лиш любити.
Хоч не вірить ніхто,
Та шукає…
Знайде?
Раптом правда, що папороть квітне?

Можна йти проти вітру, а можна йти назустріч йому. Вибираєш сам.

Чи багато людині для щастя треба? Кому скільки. Мені-багато. Любові...А вона-безмежність

Хата живе доти, доки вона чує людське тепло.

Якщо ти собі життя не давав, то чи маєш право його забирати?

І знову тільки — Господи, спаси!
І знову — сльози випікають тіло.
Зоря летіла — так, зоря летіла.
А як упала — серце обпекла,
аж ти сичала й бризкала від болю!
А кажеш — просто — завжди будь собою…
І що тепер — ті сльози на очах,
і що тепер — це серце обгоріле?
Зоря летіла?
Так. Зоря. Летіла…

Людина — планує, а життя — руйнує.

Ніч — красива пора.

Накази зазвичай не обговорюються, а виконуються.

— Ти не знаєш, що таке любов?—загули здивовано одоробла.
Вона не знала. Їй було просто добре в небі, поруч з такими, як вона. А можливо, то і є любов, якщо тобі добре?
— Любов — то коли більше віддаєш, аніж береш, — сказало найпохмурніше одорбло. — Навіть тоді, коли боляче.

Вона перетворилася для нього на вуха. А то для чоловіка, очевидно, було навіть важливішим, аніж коханка, бо «коханку знайти набагато легше, ніж уважного співрозмовника-слухача».

І коли тобі геть непереливки,
Бог пошле тобі ангела срібного:
чоловіка — чужого, нерідного,
або жінку — навіть не маму,
чи дитину — рум’яне яблучко,
що сміється до тебе, не знаючи,
що тобі уже геть непереливки…
Бог пошле тобі ангела!
Знаєш?

Бо коли лізеш у вулик за медом — знай, що будеш покусаний бджолами. Вона лізла в той вулик, її кусали, хоча могла й обійтися без меду, та…

Люблять, тому що люблять. Любов не треба пояснювати.

Зараз вона просто щаслива. А це так багато!

— Подивися у вічі зорі вечоровій
І признайся мені — що у ній ти побачиш?
— Та заграва рожева на віях тріпоче,
Як в часи наших перших чарівних побачень!
— Ще у очі мої подивись — чи не згасли?
— Палахкочуть і сяють тим чистим вогнем!..
— Нам з тобою давно уже все стало ясно…
— Ми з тобою від себе ніяк не втечем…

Виявляється, щоб бути мандрівником, не обов’язково пхатися в Італію, Перу чи в Іспанію. Навіть тут, зовсім поруч, можна віднайти такі місця, які варті того, щоб ними пишатися. Стара Жовква, Одеський, Золочівський, Підгорецький, Свірзький замки… А Карпати! Одного життя замало, щоб їх пізнати.

У Біблії є тільки одна молитва, записана зі слів Бога. Решту придумали люди. Не думаю, що вони були чимось кращими від тебе, коли складали щирі слова-моління докупи. Хай промовляє твоє серце, і Господь обов’язково почує.