Маруся Чурай

С лирикой  Лины Костенко я знакома еще с младших классов.На мой взгляд,ей стоит писать стихи:проза не для нее.Этот роман нам задали прочитать по школьной программе.Самая обычная мильная опера.Таких целый миллион."Марусю Чурай"отличается только тем что написана в стихах.

Сюжет.Первая часть романа посвящена истории  любви между  Марусей и ее возлюбленным Григорием,а  вторая - историческим событиям.Сюжет достаточно динамичный,но лично для меня скучный.

Герои.Скучные,однобокие,не интересные.Нет запоминающихся персонажей.Плохо проработаны даже главные герои про второстепенных я вообще молчу.

Язык.Читается скучно.Как я уже писала роман написан в стихах.Слог автора хорош  для поэзии не для прозы!У меня сложилось впечатление,что изначально это должен был быть большой стих,но Лина Костенко захотела попробовать себя в немного другом жанре.

Кому рекомендую прочитать .Это произведение есть на ЗНО ,поэтому советую его прочитать украинским одиннадцатиклассникам.

Кому не рекомендую прочитать .Всем остальным.

Чужа душа - то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа - то тихе море сліз.
Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна.

Маруся отруйниця, або нещасне життя і кохання Великої української співачки

Складне життя у всій його всебічності.
А як подумать, - що таке душа?
Як той казав, це - горизонт до Вічності.

Котра дівчина чорні брови має,
то тая дівчина усі чари знає

Я думаю, цими цитатами сказано все. Трагічна доля, клятий Гриць, що не може бути самостійним та добрі люди. Усе це, компоненти цього історичного роману у віршах.
Все гарно рифмується та дуже легко читається. Цей роман можна прочитати за кілька годин, бо читаючи його, ти не зважаєш і взагалі забуваєш про час. Це щира правда від мене для всіх.
Спочатку, я думав, що "Маруся Чурай" буде схожа на Енеїду , але це виявилося зовсім не так. Все гарно та легко!
Я пишаюся, що Ліна Костенко моя співвічзниця, вона Велика Письмениця, і кожне слово в її творах це цитата, над яку треба думати та захоплюватися.
Це Українське! І цим треба обов`язково пишатися всім українцям, а також Світові, за те, що не перевелися талановиті люди в Світі!

Я очень люблю поэзию Лины Костенко, но вот "Марусю Чурай" долго-долго откладывала на потом. Почему? Сейчас я и сама искренне удивляюсь, но, думаю, всё же оттого, что сочетание полулегендарной личности Чурай, антуража национально-освободительной войны и исторического романа в стихах виделось мне наполненной пафосом заунывной патриотической агиткой.

Но на деле "Маруся Чурай" - это нечто совсем другое.

Це - пiсня. Це - душа.

Не больше и не меньше, "Маруся" - это квинтэссенция всего прекрасного, что может только быть в украинской литературе. Завораживающая любовная история, невероятные образы главных героев (в отличие от часто заштампованных персонажей, и Маруся, и Гриць, и Искра не только полноценно выписанные образы, но и потрясающие в своей настоящности люди), огромная и всепоглощающая любовь к своей стране, и язык - господи, язык завораживает, пленяет, кружит и рисует невероятные картины.

Я влюбилась буквально с первых строф и пропала насовсем, смахивала непрошенные слёзы и запоем глотала строки, переживала, злилась и разговаривала ямбом ещё долго после того, как прозвучали последние слова.

Цю не спiвайте. Я ж iще жива!

Прекрасно.

Обожнюю твори Ліни Василівни. Скільки в них філософської мудрості, красивих почуттів, неперевершених образів, якогось особливого затишку! Коли заглиблюєшся у її поезію, несамохіть починаєш мислити більш піднесено, поетично, образно. Найбільше я люблю її інтимну лірику, а також історичний роман у віршах "Маруся Чурай". Недарма його ставлять в один ряд із найвизначнішими творами українських класиків. І недарма ж авторка отримала Державну премію імені Тараса Шевченка (та ще й у мій рік народження).
Ця історія дуже особлива. З одного боку маємо історію нещасливого кохання Марусі Чурай (дівчини з легенди, авторки прекрасних народних пісень) до козака Гриця, а з іншого - це історія цілого українського народу, його долі у вирі подій часів визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького. Цілий ряд реальних історичних постатей, із якими читач зустрічається на сторінках роману, події, які відбувалися в Україні в той час, створюють ілюзію заглибленості самого читача у той конкретний історичний час.
Та найбільше зачаровує сама Маруся:

Направду жаль, що такій прекрасній дівчині трапилося закохатися у людину, не здатну осягнути й оцінити глибину її почуттів, зробити її щасливою, адже її

Прекрасна історія. Геніальне втілення.
Браво, Ліно Василівно!

Ця дівчина... Обличчя, як з ікон.
І ви її збираєтесь карати?!
А що, як інший вибрати закон, -
не з боку вбивства, а із боку зради?

Ну, є ж про зраду там які статті?
Не всяка ж кара має буть незбожна.
Що ж це виходить? Зрадити в житті
державу - злочин, а людину - можна?!

Я обожнюю поезію Ліни Костенко. А цей роман у віршах - просто чарівний. У ньому - вся Ліна. Загадкова, правдива, чаруюча. Сюжет затягує тебе у вир несподіванок, а слова окутують м'якою ковдрою.

Це нова інтерпретація легенди про відому українську піснярку Марусю Чурай. Це історія про коханя, про зраду, про патріотизм. Тут є різноманітні герої з протилежними характерами і світовідчуттями. Кожен зможе знайти собі близького за духом персонажа.

Хоч це й надзвичайно сумна історія, але вона мені дуже сильно сподобалася. І манера написання Ліни Костенко зіграла в цьому величезну роль. Цей роман просто потрібно читати.

Не уявляю канон української літератури без "Марусі Чурай". Це книга, після якої щемить серце і болить душа. Одна з моїх улюблених, яка перечитувалася до дірок, мільйон разів, і ніколи не набридала. Яка заучувалася напам'ять по п'ять і більше сторінок підряд. Цитати з якої - то тут, то там - і нині використовую в розмовах.
Немає відчуття вимушеності. "Маруся..." дійсно справляє враження цілком природного, "невимученого" роману. Архаїзми використані доречно, характери виписано яскраво, докладно. Усе в ній так, як має бути. "Маруся..." не залишає читача байдужим. Це, мабуть, один із тих щасливих випадків, коли шкільна програма не викликає нарікань, а домашнє завдання готується із задоволенням.
Усе вже про "Марусю..." казано-переказано. Тож - приємного читання!

Это историческая книга известной "души" Украины. Здесь рассказывается о том, как судьба целой страны хорошо отображается на жизни девушки и о том, как она страдает по своей любви.

Книга очень динамичная, но читать откровенно скучно. Несмотря на небольшой объем я читала очень долго, хотя в начале рассчитывала, что уйдет максимум два дня, а то и день на чтение. Хронология событий сохраняется и хорошо передается атмосфера тех дней и именно в тех местах. Откровенно говоря, мне не понравились герои. Они настолько скучные, что именно из-за них и не хотелось возвращаться. Они как картонки, характер и особенные черты настолько не натуральны, что понимаешь сразу - это просто поэзия на истории. И ладно если бы как-то хорошо всё развивалось, но Маруся просто сама же себя втаптывает в землю. Она теряет надежду и веру, а вот любовь к мертвым, увы, ей не на пользу. Никаких эмоций не вызвало, но сейчас, анализируя, понимаю, что меня бесит и злит вся эта история, не говоря о персонаже. Слог и язык автора достаточно певучие и текучие, но даже это не поможет вам прочитать эту книгу. Не могу сказать, что это новшество - писать о другом человеке часть биографии в виде поэмы, но на момент написания это было действительно так. Идея, конечно, хорошая, но не более, мне кажется, что сейчас её можно переписать куда лучше, чем эта версия.

Книге я поставила 3/5. Не вдохновила совершенно, единственные плюсы: маленький объем, написано в виде поэмы и, если любите историю, то историческая книга. В минусы же хочу сказать, что персонажи не живые, картонные и сухие, а текст и история в целом очень скучная и плохо подана автором. В общем для меня эта книга, надеюсь, через год так забудется.

Удачного чтения!

Невероятно!
При всем том, что я не поклонница поэзии, тем более романа в стихах, тем более на украинском языке, мне очень даже понравилось!
После прочтения мне показалось, что все мои проблемы - сущий пустяк, что это вовсе не проблемы, это я так их назвала. А вот автор с мастерством описала то, что пришлось пережить главной героине Марусе, которую любили за ее песни. Практически, все произведение пропитано ее (и не только ее) страданиями, горестными мыслями. Я не хотела полностью с головой окунаться в произведение, постоянно отвлекалась, потому что чувства зашкаливали, и ладно, если бы положительные, а то ж ведь так душа ныла...

Возможно, я принимала все это так близко к сердцу, потому что это было мне близко... Не судьба Маруси, а дух произведения в целом. Именно те времена, та любовь с которой описывается Полтава, любовь к родному краю, любовь к песне.
Маруся Чурай - историческая особа, жившая в XVII в. Не смотря на то, что документов, подтверждающих её существование, нет, о ней сложено много легенд, в которых говорится, что она была поэтессой и певицей, её песни были очень известны по всей Украине и сопровождали казаков в военные походы, поднимали им боевой дух.

Роман у віршах видатної української поетеси Ліни Костенко "Маруся Чурай" - надзвичайний твір. У ньому змальовується і історія кохання, і трагічні долі людей, які жили в період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Таким чином авторка розповідає про Україну, про життя у цій гарній та разом з тим нещасній країні. На тлі важливих історичних подій перед нами постає напівлегендарна народна співачка - Маруся Чурай, яка кохала Гриця, але почуття, на жаль, тривали не вічно, адже парубкові та його родині було вигідніше зв'язатися шлюбом з більш багатим родом.

Маруся ж на противагу матері Гриця - надзвичайно творча особистість, вона чудово розуміє своє покликання. Навіть кохання в неї пов'язане з творчістю; це - щось духовно чисте, незаплямоване, піднесене.
У творі порушено багато проблем, такі як: любов, нескінченна боротьба народу, небажання розуміти митця, вірність - подружня та державі. Композиція складна, насичена ретроспекціями. Як зазначив критик Володимир Панченко, роман «нагадує кристал, у якому безліч граней».