Цитаты из книги Маруся Чурай

Чужа душа - то, кажуть, темний ліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа - то тихе море сліз. Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна.

Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.

Буває, часом сліпну від краси. Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво, - оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є - дорога, явори, усе моє, все зветься - Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.

Складне життя у всій його всебічності. А як подумать, - що таке душа? Як той казав, це - горизонт до Вічності.

Здушили сльози - не виходь на люди. Болить душа - не виявляй на вид.

А як подумать, - що таке душа? Як той казав, це - горизонт до Вічності.

Ця дівчина ... Обличчя, як з ікон. І ви її збираєтесь карати?! А що, як інший вибрати закон, - не збоку вбивства, а із боку зради?

Ну, є ж про зраду там які статті? Не всяка ж кара має бути незбожна. Що ж це виходить? Зрадити в житті державу - злочин, а людину - можна?!

"Котра дівчина чорні брови має, то тая дівчина усі чари знає".

А як подумать, дівчинко моя ти, то хто із нас на світі не розп'ятий? Воно як маєш серце не з льодини, розпяття - доля кожної людини.

Та є печальна втіха, далебі: комусь на світі гірше, як тобі.

В життя приходиш чистий і красивий. З життя ідеш заморений і сивий...

Що ж це виходить? Зрадити в житті державу – злочин, а людину – можна?!

Нерівня душ - це гірше, ніж майна.

Такі привітні цвинтарі бувають - шатро небес і мармур в бур`яні. Живі живих, Маруся, убивають, а мертві зроду не зачеплять, ні. Це тут блукають різні поторочі, а цвинтар - то вже діло не страшне. Спокійно там. Хіба що проти ночі чиясь душа крилом тебе черкне.

Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, піснями і невільницьким плачем. Могилами у полі без імен, дорогою до Києва з Лубен!

Життя - така велика ковзаниця. Кому вдалось, не падавши, пройти?

Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля - не черінь. Любов - це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь.

Я - навіжена. Я - дитя любові. Мені без неї білий світ глевкий.

Як не полюбиш, в мене вистачає на двох любові.

Чи нас господь почує усіх разом, коли так просить кожен про своє?

Самотнім добре — жодної рзлуки. Сухотнім добре — гаснуть навесні.