Ваша оценка4,2
(15)
Луна, упавшая с неба
Сборник «Луна, упавшая с неба» — своеобразная антология поэзии и прозы древних народов Малой Азии 2—1-го тысячелетий до н. э., которые оказались доступными для расшифровки благодаря открытиям международных археологических экспедиций. В сборнике представлены обрядовые лирические песни и поэтические гимны солнцу, мифологические повествования, а также первые в мировой литературе философско-этические размышления хеттских авторов о различных вопросах человеческого бытия. На русском языке издается впервые.
Жанры
Рейтинг LiveLib
4,2
15 оценок
- 527%
- 467%
- 37%
- 20%
- 10%
Ваша оценкаПрочитали 17Хотят прочитать 22
Рецензии
elefant21 ноября 2015Читать далееВсё, что мы знаем о литературе древней Малой Азии – почерпнуто нами по историческим меркам – не так давно. В начале прошлого столетия в селении Богазкёй, в ста километрах от Анкары, был найден громадный клинописный архив Хеттского государства. Эта находка стала отправным пунктом к продолжительному увлекательному путешествию в исследование литературных памятников хеттского прошлого. В первой половине 70-х годов найдены десятки тысяч клинописных книг, и многие из них удалось расшифровать. На протяжении многих десятилетий в этом селении не покладая рук и не щадя сил под палящими лучами жаркого восточного солнца трудилось не одно поколение «тружеников земли», и постепенно древний город Хаттусас – столица хеттов – раскрыл перед ними свои тайны прошлого. Невероятные как борьба небесных светил, что каждую ночь сменяют друг друга, наивные – как сказка, рассказанная ребёнку перед сном, жестокие и отчаянные, как молитва во время чумы, отважные, как тот Бык, что сдвинул горы ради блестящих побед собственного народа. Всё это – примеры поэзии и прозы древних народов Малой Азии 2-1 тысячелетий до нашей эры.
Исследователи нашли множество свидетельств того, как более поздние народы Европы заимствовали элементы эпоса древних хеттов. Почитание леопарда как главного священного животного присутствует, например, и в средневековом эпосе – «Песни о Роланде», и в первой песне «Ада» Данте. Миф хатти о Боге Грозы и Змее схож с греческой легендой о победе Бога Змееборца над Тифоном. В поэзии хатти есть деление на язык богов и язык людей, аналогичное такому же делению у Гомера. Некоторые исследователи увидели параллели хеттского эпоса с японской культурой и даже испанским покорением Америки.
Одним из заметных достижений науки о Древнем Востоке стала и дешифровка клинописной системы музыкальной записи, впервые выработанная для аккадских музыкальных сочинений. Так в архиве древнем порта Угарита одному их археологов посчастливилось обнаружить клинописную таблицу с записью слов и музыки обрядовой песни. Эта древневосточная традиция непосредственно повлияла на всю греческую музыку и поэзию. Это дало повод учёным найти то самое недостающее звено, что открывало бы преемственность древней традиции Месопотамии и античной основы всей новой европейской литературы. Многие боги хеттов нашли своё самое непосредственное продолжение в пантеоне богов Олимпа, а их приключения – греческая вариация многочисленных хеттских мифов.
Книга даёт потрясающую возможность раздвинуть временные границы и в один миг окунуться в потрясающий сказочный мир древнехеттского государства, взглянуть на окружающую действительность глазами хатти-земледельца или астронома, героя или самого правителя. «Летопись Хаттасулиса» стала первым самым древним примером во всей мировой литературе этого жанра.
12 понравилось198
Demetrios27 октября 2018Читать далееЧудове видання, в якому зібрані напевне всі літературні, а також більшість історичних, релігійних і зразки магічних текстів, що були написані від найдавніших часів до початку нашої ери на території Малої Азії (Анатолії і Сирії). Деякі тексти я не знаходив навіть в англійських перекладах, тож книжка дуже вартісна, адже В.В. Іванов — перекладач і укладач, відомий лінгвіст і знавець цих древніх мов. Із недоліків: немає чітких вказівок на індекси текстів, щоби їх можна було знайти по англійських виданням і по публікаціям оригіналів. Також не завжди зрозуміло, з якої саме мови зроблено переклад.
Конкретно тут є тексти таких літератур:
Хаттська література. Це література мовою хатті, якою говорило доіндоєвропейське населення Анатолії (нинішня Туреччина). Найдавніша література регіону, збереглася завдяки двомовним табличкам хетів. Іванов, я так розумію, робив свій переклад з хетського перекладу, оскільки мова хатті практично нерозшифрована. У нього все перемішано, але, здається, принаймні два точно хаттських тексти є. І це єдині більш-менш літературні тексти цією мовою, решта фрагментів, які збереглися, це уривки ритуалів і заклинань.
Палайська література. Невеличка архаїчна індоєвропейська література Анатолії, споріднена з хетською. В антології є один гімн.
Хетська література. Найбільший обсяг текстів. Міфи, сказання, поезія, історичні хроніки та аннали, і навіть переклад кількох довгих ритуалів. Власне, завдяки архівам хетських царів, усі інші літератури регіону теж стали відомі, оскільки там збереглося багато білінгв. Тексти перекладені з хетської, деякі з аккадської.
Хурритська література. Література царства Міттані на території Сирії. Це неіндоєвропейський і несемітський народ, який, імовірно, споріднений з деякими кавказькими народами (мовами). Ця література — своєрідній місток між шумеро-аккадською та хетсько-хаттською традицією. Відчувається різниця в менталітеті і з одними, і з іншими. Міфологія більш хтонічна і «дика», значно менше витонченості і вишуканості.
Лувійська, лікійська, мілійська, лідійська літератури. Це споріднені з хетською і палайською індоєвропейські мови різних пост-хетських царств на території Анатолії. Збереглися деякі фрагменти (епітафії і написи), а також «бродячі сюжети», які потім увійшли в давньогрецьку літературу (цар Мідас, Гордіїв вузол і т.д.). Іванов переклав чи не все, що варто хоч якоїсь літературної уваги.
Загалом це чудова антологія, яка дає досить таки вичерпне уявлення про стародавню літературу регіону Анатолії і частини Сирії. Для повної картини потрібно ще прочитати антологію шумеро-аккадської літератури, давньоєгипетської, а також ханаанської та арамейської літератур (не впевнений, що такі існують російською). Ну і давньоєврейської, чим є, власне, Старий Заповіт. І таким чином можна мати повну картину усіх найдавніших літератур Близького Сходу.
З усієї антології мене найбільше вразила «Молитва Кантуціліса». Варіант «Книги Йова», написаний десь за тисячу років до нього. Загалом антологія дуже корисна для паралелей зі Старим Заповітом, стає зрозуміло, як розвивалася єврейська писемність, де вона увібрала культурну традицію регіону, а в чому стала унікальною. Навіть по цій молитві: ситуація Кантуціліса виглядає значно більш депресивно і песимістично, бо звертається він до якихось абстрактних далеких богів, це просто сумний монолог, тоді як в Йова має місце безпосереднє спілкування з єдиним Богом, який є особистістю, той текст дуже діалогічний в екзистенційному сенсі.
8/12
7 понравилось392
Лэ Ши, Чжан Ши, Цинь Чунь, Чжан Ци-сянь
4
(14)Цитаты
Подборки с этой книгой
Флэш-моб "Урок литературоведения"
- 434 книги
Міфологічна бібліотека
- 602 книги
Копилка тем клуба "Чарующая Азия"
- 86 книг
Литература древнего востока
- 29 книг
В коллекции
- 4 560 книг
Другие издания
