Логотип LiveLibbetaК основной версии

Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Обложка
User AvatarВаша оценка
4,4
(19)

Думи і мрії

Леся Украинка
Второй сборник поэтических произведений Леси Украинский «Думи і мрії» издан во Львове 1899 г. В ее издании принимал участие В. Гнатюк. Сборник состоит из поэм «Стара казка» (1893), «Роберт Брюс, король шотландський» (1893) и стихов, написанных в 1890-х годах.

Жанры

Купить эту книгу

Рейтинг LiveLib

4,4
19 оценок
  • 5
    58%
  • 4
    37%
  • 3
    5%
  • 2
    0%
  • 1
    0%
User AvatarВаша оценка
Прочитали 21Хотят прочитать 13

Рецензии

  • Аватар пользователя
    vikaandvitalik3 ноября 2013 г.

    Для мене українська література - це більше, ніж джерело знань, це щось таке неймовірне, таке співуче й мелодійне, що серце б'ється наче під музику. Особливо це стосується поезії... Українські поети вишукують таку риму, яка лягає наче під мелодію піано чи скрипки. Я неодноразово чула пісні, тексти яких спочатку були представлені як вірші. Словом, беручись рятувати поезію я наперед знала, що потраплю в лагідні тенета, що накрию себе м'якою шаллю спогадів та думок незрівнянної Лсі Украінки - майстрині слова.
    Збірка "Думи і мрії" складається з поем «Давня казка» (1893), «Роберт Брюс, король шотландський» (1893) і поезій, написаних у 1890-х роках. Що стосується поем, то вони досить невеликі за обсягом, проте філософські та духовно багаті. Поезія поділяється на кілька періодів,кожен з яких асичений нотками суму чи радості, охоплені неймовірною ніжністю та тверді, мов камінь.
    Для мене близькими стали кілька віршів:


    І все-таки до тебе думка лине,
    Мій занапащений, нещасний краю!
    Як я тебе згадаю,
    У грудях серце з туги, з жалю гине.

    Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,
    А тяжчого від твого не видали,
    Вони б над ним ридали,
    Та сором сліз, що ллються від безсилля.

    О, сліз таких вже вилито чимало, –
    Країна ціла може в них втопитись;
    Доволі вже їм литись, –
    Що сльози там, де навіть крові мало!І все-таки до тебе думка лине,
    Мій занапащений, нещасний краю!
    Як я тебе згадаю,
    У грудях серце з туги, з жалю гине.

    Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,
    А тяжчого від твого не видали,
    Вони б над ним ридали,
    Та сором сліз, що ллються від безсилля.

    О, сліз таких вже вилито чимало, –
    Країна ціла може в них втопитись;
    Доволі вже їм литись, –
    Що сльози там, де навіть крові мало!



    Не співайте мені сеї пісні,
    Не вражайте серденька мого!
    Легким сном спить мій жаль у серденьку,
    Нащо співом будити його?

    Ви не знаєте, що я гадаю,
    Як сиджу я мовчазна, бліда.
    То ж тоді в мене в серці глибоко
    Сяя пісня сумная рида!


    Насправді, кожен вірш поетеси вартий уваги та почестей, бо написані вони від самого серця та проходять через душу читача.

    Читать далее
    like6 понравилось
    181
Все рецензии
Похожие книги
Обложка

Осень

Рюноскэ Акутагава

4,5

(37)

Цитаты

  • Аватар пользователя
    Tri_Stn21 июня 2020 г.

    «ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО…»

    Як дитиною, бувало,
    Упаду собі на лихо,
    То хоч в серце біль доходив,
    Я собі вставала тихо.
    «Що, болить?» – мене питали,
    Але я не признавалась –
    Я була малою горда, –
    Щоб не плакать, я сміялась.
    А тепер, коли для мене
    Жартом злим кінчиться драма
    І от-от зірватись має
    Гостра, злобна епіграма, –
    Безпощадній зброї сміху
    Я боюся піддаватись,
    І, забувши давню гордість,
    Плачу я, щоб не сміятись.
    2.02.1897

    like18 понравилось
    6,4K
  • Аватар пользователя
    vikaandvitalik25 октября 2013 г.

    Не співайте мені сеї пісні,
    Не вражайте серденька мого!
    Легким сном спить мій жаль у серденьку,
    Нащо співом будити його?

    Ви не знаєте, що я гадаю,
    Як сиджу я мовчазна, бліда.
    То ж тоді в мене в серці глибоко
    Сяя пісня сумная рида!

    like3 понравилось
    1K
  • Аватар пользователя
    vikaandvitalik25 октября 2013 г.

    Слово, чому ти не твердая криця,
    Що серед бою так ясно іскриться?
    Чом ти не гострий, безжалісний меч,
    Той, що здійма вражі голови з плеч?

    Ти моя щира, гартована мова,
    Я тебе видобуть з піхви готова,
    Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
    Вражого ж серця клинком не проб’єш…

    Вигострю, виточу зброю іскристу,
    Скільки достане снаги мені й хисту,
    Потім її почеплю при стіні
    Іншим на втіху, на смуток мені.

    Слово, моя ти єдиная зброє,
    Ми не повинні загинуть обоє!
    Може, в руках невідомих братів
    Станеш ти кращим мечем на катів.

    Брязне клинок об залізо кайданів,
    Піде луна по твердинях тиранів,
    Стрінеться з брязкотом інших мечей,
    З гуком нових, не тюремних речей.

    Месники дужі приймуть мою зброю,
    Кинуться з нею одважно до бою…
    Зброє моя, послужи воякам
    Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

    Читать далее
    like2 понравилось
    863
Все цитаты

Подборки с этой книгой

Все подборки

Другие издания

  • Думи і мрії