Зів'яле листя

“Зів’яле листя” з перших поетичних рядків і до останніх дарує читачам нагоду розгорнути власне бачення любові. Перед нами чи не перша спроба художньо візуалізувати ліричні переживання поета, яку запропонувало наймолодше покоління львівських художників. (Автори художнього оформлення – талановиті митці Романа Романишин і Андрій Лесів.) Унікальність цього видання передусім у його композиції: сторінки оздоблені автографами поезій „Зів’ялого листя”, що знайдені в архівах Києва та Львова. У книжці збе...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,2

161 оценка

5
50%
4
32%
3
14%
2
2%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 200Хотят прочитать 64

Рецензии

RidraWong
14 августа 2025
Слухай голосу розпуки! (с)
(Укр.) Як вже потягнуло мене на вітчизняну класику, то вирішила я зі славнозвісної тріяди вибрати саме пана Івана. Бо з паном Тарасом в мене з дитинства теплі приязні відносини, від пані Лесі я загалом у захваті, а ось пан Іван мене якось не дуже завжди чіпляв. Ні з «Захара...», ні з «Борислава...» майже нічого не пам'ятаю, хоча розбудіть мене опівночі, то «Вічного революціонера» я вам розповім майже повністю, ще й «Каменярів» згадаю.
Отож вирішила трохи заповнити прогалини та почитати Франка ліричного. Почала і чомусь зразу пізніший його вірш згадався, у якому він гнівно запитує: «Який же я у біса декадент?» І не дарма. Сучасники Автора якраз за цю збірочку його декадентом і обзивали. Бо бач, дуже вже вона песимізмом просякнута, смутком та тугою віє від неї. Як на мене, вони таки мали рацію.
Процитую BonesChapatti : «Збірка "Зів'яле листя"написана у формі містифікованого щоденника самогубця, який вкоротив собі віку через нерозділене кохання.... Якщо на початку твору, ліричний герой ще має надію на взаємне почуття, то в другому і третьому жмутках ми можемо спостерігати весь розпач сердешного закоханого». Так, у першій частині, «Першому жмутку» ліричнийгерой знайомиться з дівчиною, і настільки в нього від неї «памороки забило», що спочатку він починає нести їй якусь ахінею

Я питав про щось такеє,
Що й не варт було питать,
Говорив щось про ідеї —
Та зовсім не те, не теє,
Що хотілося сказать.
А коли дівчина ясно дала йому зрозуміти, що "Не надійся нічого!", то ГГ все ж продовжує їй докучати: «Круг тебе все снувався». Хлопа звісно жалко, але ж якщо б все в нього вийшло, хіба б почули б ми: «ОЙ ТИ,ДІВЧИНО, З ГОРІХА ЗЕРНЯ...» чи «ЧОГО ЯВЛЯЄШСЯ МЕНІ У СНІ?» та інші вірші із «Другого жмутка», як на мене найкращого в збірці. Вони хоч і журливі, але світлі, на відміну від «Третього жмутку», похмурого, справді декадентського, добряче просякнутого суїцидальними думками.

Матінко моя ріднесенька!
Не тужи ти за мною, не плач в самоті,
Не клени, як почуєш, що я зробив!
Загалом, дуже сильна лірика за виключенням декількох, на мій смак, дещо кострубатих віршів з «Першого жмутку». А як виявляється поет майстерно міг прокльони класти! Знімаю капелюха...

Увесь свій жаль, увесь свій біль
Хтів я в одну звернути ціль,
В один набій страшний, як грім,
Зібрать свою всю силу в нім
І вилить голосно, мов дзвін,
Остатній спів, страшний проклін,
Такий проклін, щоб мерзла кров,
В ненависть зстилася любов,
Змінялась радість в темний сум,
І щоб краси не бачив ум,
І щоби уст цурався сміх,
І від повік би сон відбіг,
Тюрмою б весь зробився світ
І в лоні мами гиб би плід
(Рус.) Если уж потянуло меня на родную классику, то решила я из прославленной триады выбрать именно пана Ивана. Потому что с паном Тарасом у меня с раннего детства теплые и приятные отношения, от пани Леси я вообще в полном восторге, а вот пан Иван меня как-то не очень всегда трогал. Ни из «Захара...», ни из «Борислава...» я почти ничего не помню. Хотя разбудите меня в полночь, и я вам «Вічного революціонера» расскажу почти полностью, еще и «Каменярів» вспомню.
Так что решила я немного заполнить пробелы и почитать Франка лирического. Начала и сразу более поздний его стих вспомнился, в котором он гневно спрашивает: «Який же я у біса декадент?» И не зря. Современники Автора как раз за этот сборничек его декадентом и обзывали. Видите ли, очень уж он пессимизмом пропитан, грустью и тоской веет от него. Как по мне, они были правы.
Процитирую BonesChapatti : «Збірка "Зів'яле листя" написана у формі містифікованого щоденника самогубця, який вкоротив собі віку через нерозділене кохання.... Якщо на початку твору, ліричний герой ще має надію на взаємне почуття, то в другому і третьому жмутках ми можемо спостерігати весь розпач сердешного закоханого». Да, в первой части, «Першому жмутку» лирический герой знакомится с девушкой, и настолько у него от неё «мозги вынесло»,что вначале он начинает нести ей какую-то ахинею

Я питав про щось такеє,
Що й не варт було питать,
Говорив щось про ідеї —
Та зовсім не те, не теє,
Що хотілося сказать.
А когда девушка ясно дала ему понять, что "Не надійся нічого!", то ГГ все равно продолжает ей докучать: «Круг тебе все снувався». Хлопца, конечно, жалко, но если бы у нього всё получилось, разве бы услышали мы: «ОЙ ТИ, ДІВЧИНО, З ГОРІХА ЗЕРНЯ...» или «ЧОГО ЯВЛЯЄШСЯ МЕНІ У СНІ?», и другие стихи из «Другого жмутка», как по мне, лучшего в сборнике. Они хоть и грустные, но светлые, в отличие от «Третього жмутку», хмурого, реально декадентского, весьма пропитанного суицидальними мыслями.

Матінко моя ріднесенька!
Не тужи ти за мною, не плач в самоті,
Не клени, як почуєш, що я зробив!
В целом, очень сильная лирика за исключением нескольких, на мой вкус, немного корявеньких стихов из «Першого жмутку». А как, оказывается, поэт мастерски мог проклинать! Снимаю шляпу...

Читать далее
48 понравилось
15
298
readinggirl
12 октября 2012
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
В Украине нет, наверное, человека, который бы не знал эту песню. Я сама очень долгое время думала, что слова это песни - народные. Ан нет! Я была приятно удивлена, когда узнала, что автор этих строк - Иван Франко. Да-да! Тот самый, что написал "Захар Беркут" и "Каменярі".
В своих поэзиях Франко нежен и влюблен.
И я люблю вот такого Франка! Такого, у которого стихи - как народные песни, протяжные, чувственные, трогающие за душу.
Читать далее
26 понравилось
4
616
BonesChapatti
7 октября 2020
Осінні прояви любові
Збірка "Зів'яле листя" написана у формі містифікованого щоденника самогубця, який вкоротив собі віку через нерозділене кохання. Збірка складається з трьох "жмутків", кожен з яких має власну настроєвість. Якщо на початку твору, ліричний герой ще має надію на взаємне почуття, то в другому і третьому жмутках ми можемо спостерігати весь розпач сердешного закоханого. Щодо лірики - що ж тут казати. Класика не піддається критиці. Хто в Україні краще Франка писав вірші? Хіба що Тичина. І то лише в пору ранньої юності. Вважаю, що кожен поціновувач поезії зобов'язаний ознайомитися зі збіркою. Не читав "Зів'яле листя" - значить взагалі вірші не читав.
Читать далее
22 понравилось
0
795