Отзывы о книге Зів'яле листя
RidraWong14 августа 2025Слухай голосу розпуки! (с)
(Укр.) Як вже потягнуло мене на вітчизняну класику, то вирішила я зі славнозвісної тріяди вибрати саме пана Івана. Бо з паном Тарасом в мене з дитинства теплі приязні відносини, від пані Лесі я загалом у захваті, а ось пан Іван мене якось не дуже завжди чіпляв. Ні з «Захара...», ні з «Борислава...» майже нічого не пам'ятаю, хоча розбудіть мене опівночі, то «Вічного революціонера» я вам розповім майже повністю, ще й «Каменярів» згадаю.
Отож вирішила трохи заповнити прогалини та почитати Франка ліричного. Почала і чомусь зразу пізніший його вірш згадався, у якому він гнівно запитує: «Який же я у біса декадент?» І не дарма. Сучасники Автора якраз за цю збірочку його декадентом і обзивали. Бо бач, дуже вже вона песимізмом просякнута, смутком та тугою віє від неї. Як на мене, вони таки мали рацію.
Процитую BonesChapatti : «Збірка "Зів'яле листя"написана у формі містифікованого щоденника самогубця, який вкоротив собі віку через нерозділене кохання.... Якщо на початку твору, ліричний герой ще має надію на взаємне почуття, то в другому і третьому жмутках ми можемо спостерігати весь розпач сердешного закоханого». Так, у першій частині, «Першому жмутку» ліричнийгерой знайомиться з дівчиною, і настільки в нього від неї «памороки забило», що спочатку він починає нести їй якусь ахінею
Я питав про щось такеє,
Що й не варт було питать,
Говорив щось про ідеї —
Та зовсім не те, не теє,
Що хотілося сказать.А коли дівчина ясно дала йому зрозуміти, що "Не надійся нічого!", то ГГ все ж продовжує їй докучати: «Круг тебе все снувався». Хлопа звісно жалко, але ж якщо б все в нього вийшло, хіба б почули б ми: «ОЙ ТИ,ДІВЧИНО, З ГОРІХА ЗЕРНЯ...» чи «ЧОГО ЯВЛЯЄШСЯ МЕНІ У СНІ?» та інші вірші із «Другого жмутка», як на мене найкращого в збірці. Вони хоч і журливі, але світлі, на відміну від «Третього жмутку», похмурого, справді декадентського, добряче просякнутого суїцидальними думками.
Матінко моя ріднесенька!
Не тужи ти за мною, не плач в самоті,
Не клени, як почуєш, що я зробив!Загалом, дуже сильна лірика за виключенням декількох, на мій смак, дещо кострубатих віршів з «Першого жмутку». А як виявляється поет майстерно міг прокльони класти! Знімаю капелюха...
Увесь свій жаль, увесь свій біль
Хтів я в одну звернути ціль,
В один набій страшний, як грім,
Зібрать свою всю силу в нім
І вилить голосно, мов дзвін,
Остатній спів, страшний проклін,
Такий проклін, щоб мерзла кров,
В ненависть зстилася любов,
Змінялась радість в темний сум,
І щоб краси не бачив ум,
І щоби уст цурався сміх,
І від повік би сон відбіг,
Тюрмою б весь зробився світ
І в лоні мами гиб би плід(Рус.) Если уж потянуло меня на родную классику, то решила я из прославленной триады выбрать именно пана Ивана. Потому что с паном Тарасом у меня с раннего детства теплые и приятные отношения, от пани Леси я вообще в полном восторге, а вот пан Иван меня как-то не очень всегда трогал. Ни из «Захара...», ни из «Борислава...» я почти ничего не помню. Хотя разбудите меня в полночь, и я вам «Вічного революціонера» расскажу почти полностью, еще и «Каменярів» вспомню.
Так что решила я немного заполнить пробелы и почитать Франка лирического. Начала и сразу более поздний его стих вспомнился, в котором он гневно спрашивает: «Який же я у біса декадент?» И не зря. Современники Автора как раз за этот сборничек его декадентом и обзывали. Видите ли, очень уж он пессимизмом пропитан, грустью и тоской веет от него. Как по мне, они были правы.
Процитирую BonesChapatti : «Збірка "Зів'яле листя" написана у формі містифікованого щоденника самогубця, який вкоротив собі віку через нерозділене кохання.... Якщо на початку твору, ліричний герой ще має надію на взаємне почуття, то в другому і третьому жмутках ми можемо спостерігати весь розпач сердешного закоханого». Да, в первой части, «Першому жмутку» лирический герой знакомится с девушкой, и настолько у него от неё «мозги вынесло»,что вначале он начинает нести ей какую-то ахинею
Я питав про щось такеє,
Що й не варт було питать,
Говорив щось про ідеї —
Та зовсім не те, не теє,
Що хотілося сказать.А когда девушка ясно дала ему понять, что "Не надійся нічого!", то ГГ все равно продолжает ей докучать: «Круг тебе все снувався». Хлопца, конечно, жалко, но если бы у нього всё получилось, разве бы услышали мы: «ОЙ ТИ, ДІВЧИНО, З ГОРІХА ЗЕРНЯ...» или «ЧОГО ЯВЛЯЄШСЯ МЕНІ У СНІ?», и другие стихи из «Другого жмутка», как по мне, лучшего в сборнике. Они хоть и грустные, но светлые, в отличие от «Третього жмутку», хмурого, реально декадентского, весьма пропитанного суицидальними мыслями.
Матінко моя ріднесенька!
Не тужи ти за мною, не плач в самоті,
Не клени, як почуєш, що я зробив!В целом, очень сильная лирика за исключением нескольких, на мой вкус, немного корявеньких стихов из «Першого жмутку». А как, оказывается, поэт мастерски мог проклинать! Снимаю шляпу...
48 понравилось302
Комментарии 15
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Моя любов з Франко відбулась в 10 класі. Коли нам вчителька запропонувала обрати самим вірш для декламації. Вдома його творів окрім про революцію і т.д. нічого не знайшлося і потелепала я в центральну дитячу бібілотеку, при чому чогось зразу до читального залу. І от там натрипала як раз на цю збірочку. Прочитавши декілька віршів, я зрозуміла що все ми з Франка читали в школі було зовсім не те. А ось переді мною лежить він справжній. Я вже не пам'таю що саме тоді обрала. Але з тої пори будь-якому автору даю ще один шанс.
Заведи любила його вірші. Треба собі перечитати.
Оце так відгук, тепер і я знімаю перед Вами капелюха)) Сучасний Іван Франко на іллюстації мені до вподоби, хоча звикла до його портретів у стилі тих часів