Цитаты из книги Зів'яле листя

Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько - колюче терня?

Чом твої устонька - тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І чом твій усміх - для мене скрута, Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе видаючи, любити мушу, Тебе кохаючи, загублю душу.

Ні, не тебе я так люблю, Люблю я власну мрію! За неї смерть собі зроблю, Від неї одурію.

Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не дивися в той бік, моя пташко.

З тобою жить не довелось, Без тебе жить несила. З тобою жить - важка лежить Завада поміж нами; Без тебе жить - весь вік тужить І днями, і ночами.

Що щастя? Се ж ілюзія, Се привид, тінь, омана...

Біль німий мене більше лякає, Ніж всі громи й злих сил перемога.

Та те, що в нас плаче, Горить і терпить, Що творить, що знає, Що рветься й летить –

Те згасне, мов огник, Мов хвиля пройде, В безодні нірвани Спокій віднайде.

І ти прощай! Твого ім’я Не вимовлю ніколи я, В лице твоє не гляну! Бодай не знала ти повік, Куди се я від тебе втік, Чим гою серця рану.

Мене забудь швиденько ти, Своїх діток люби, нести, Будь вірна свому мужу! І не читай моїх пісень, І не воруш ні вніч, ні вдень Сю тінь мою недужу.

А як де хтось мене згада, Най тінь найменша не сіда На вид твій, квітко зв’яла! І не блідній, і не дрожи, А спокійнісінько скажи: “Ні, я його не знала!”

Нехай ти тінь, мана, дім з карт І мрія молодеча, Без тебе жить – безглуздий жарт, І світ весь – порожнеча.

Я хтів зловить тебе, ось-ось, Та враз опали крила: З тобою жить не довелось, Без тебе жить несила.

Куди ж те серце діти?

Сипле, сипле, сипле сніг. З неба сірої безодні Міріадами летять Ті метелики холодні.

Одностайні, мов жура, Зимні, мов лихая доля, Присипають все життя, Всю красу лугів і поля.

Білий килим забуття, Одубіння, отупіння Все покрив, стискає все До найглибшого коріння.

Сипле, сипле, сипле сніг, Килим важче налягає... Молодий огонь в душі Меркне, слабне, погасає.

Твої очі, як те море Супокійне, світляне: Серця мого давнє горе, Мов пилинка, в них тоне.

Твої очі, мов криниця Чиста на перловім дні, А надія, мов зірниця, З них проблискує мені.