Город

Найкращі слуги життя — засліплені й підсліпуваті. Вони бадьоро йдуть уперед, бо бачать те, що їм здається. Бачать нове, бо хочуть бачити.

Любов - це довге алгебрійне завдання, де після всіх зусиль, розкривши дужки, дістаєш нуль. І дальше завдання таке саме. І дальше. І дальше. Міняються складники, множники, знаки, але налідок завжди рівний собі і незмінно порожній.

І що таке смерть? Як може людина зникнути так, щоб її більше ніколи не побачили? Як можна померти не на день, не на тиждень, не на рік, а «померти як єсть»? Отже, і він може померти? Яке безглуздя! Яке страшне непорозуміння!

Страшний жаль згнітив його на спогад про дівчину, що була вже вичерпана його чуттям, яку вже покинула його душа в своєму простуванні. Образ її викликав тугу, а не порив, біль за безглуздий лад життя, де треба спокутувати минулі радощі, протест проти липучості чуттів і людей, що їх треба віддирати від себе, як пластир.

Найгірша помилка — уважати неминуче за доцільне.

І так розважав: молодості властивий порив, мрії про надзвичайні вчинки та славу, хоч із тисячі цього доходить звичайно один. Проте коли б показати юнакові зразу його дальшу правдиву долю, він прагнути перестав би, все послав би під три чорти й у босяки пішов би. Виходить, омани конче потрібні! Але досить зрозуміти, — як він це, наприклад, робить, — їхню істоту, щоб вони перестали турбувати.

Мені здається навіть, що до людини не можна так прилюбитися, як до мертвої речі.Скільки з нас любио десяток жінок, перебрало ще більше друзів, а котлети любить усе життя!

Так само не турбував він себе й питанням про назву. Любов? Може бути. Смішно, але можливо. Кому стане сміливості проголосити: ось це любов, а це вже ні?

Провалившись кілька разів на тонкому льоду, змокнувши й намерзшись у цих холодних купелях, він хотів бути обережним і тим часом зовсім спинився, кожен рух уважаючи за небезпечний.

Людина дурить себе частіше, ніж має змогу сказати собі правду, бо є непомітні, — та ще на зацікавлене око! — дрібнісінькі чинники, що спричиняють аж надто важливі процеси в душі, так само, як від невидних бацил залежить фізичний стан тіла.

Він хоче опертися на неї, а жінки самі прагнуть опори.

Смішно ж було, зрештою, уявляти, що от він з'явився і всі схиляться йому до послуг. Треба добре втямити, що він потрапив серед життя, що крутиться вже сотні років. Фей і добрих чарівників тепер немає, та й ніколи не було.

Незмірна й незглибна душа людськості, хоч раптом у кількох поривах уміщується.

Жаліти інших — це карати себе.

Після того, як надприродне заперечено, неприродне лишилося нашою єтиною втіхою.

Життя таке просте, що починає кінець кінцем здаватися таємничим.

Любов? Може бути смішно, але можливо. Кому стане сміливості проголосити: ось це любов, а це вже ні? Черевики можуть бути стоптані, драні, латані, скривлені й держані, все-таки черевиками залишаючись. Чому ж для любові раз у раз вимагають новенького взуття?

Життя терпиме тільки тоді, коли можеш зміняти місце його. Якщо ти завтра не можеш кудись поїхати — ти раб.

Степан откинул полу френча и засунул руку в глубокий, но единственный карман брюк - га второй  портной пожалел материи, вполне справедливо рассудив, что есть люди, которым вполне достаточно  и одного кармана. Если бы природа действовала в соответствии с таким портновским  умозаключением, она могла бы изрядно сэкономить на людях, выделив им по одному глазу или уху,на что,впрочем, ей и намекалось в мифах ещё вчера сегодня  было завтра циклопах.