Цитаты из книги The Book Thief

ОСТАННІ СЛОВА ВАШОГО ОПОВІДАЧА Мене переслідують люди.

Когось рятуєте. І приносите йому смерть.

Мене дивує, на що здатні люди, навіть тоді, коли їхніми обличчями збігають струмочки, а вони заточуються, кашляють, але йдуть далі, шукають і знаходять.

Часом мені здається, що мій тато – акордеон. Коли він дивиться на мене, посміхається і дихає, мені вчуваються ноти.

Слова. Навіщо їм взагалі існувати? Якби не вони, усього цього б не сталося. Без своїх слів фюрер нічого не вартий. Без них не було б кульгавих в’язнів, не було б потреби втішати і вигадувати всілякі словесні хитрощі, щоб нам від них ставало краще. Яка користь від слів?

Колишнього солдата знайшли мертвим. Він висів на крокві пральні неподалік від пані Ділер. Ще один людський маятник. Ще один годинник, що назавжди зупинився. 24 ЛИПНЯ, 6:03 РАНКУ … Міхаель Гольцапфель зістрибнув зі стільця, ніби з обриву. Він знав, що робить. Він покінчив з життям через бажання жити.

Росія, 5 січня 1943 року, ще один крижаний день. Серед вулиць і снігу повсюди лежали мертві росіяни і німці. Ті, що вижили, стріляли в чисті сторінки перед собою. Три мови переплелися. Російська, кульова і німецька.

Минали дні. Переходили в тижні.

Тиша не була безтурботною і мирною, та й спокою від неї не було.

Там були зірки, – сказав він. – Вони обпекли мої очі.

Не варто забувати, що кожна рутина має свої недоліки, тож одного дня вона може похилитися і посипатись з однієї сторінки на іншу.

Дивні вони, ті діти війни. Повсюди кров і насильство, а ще – історії, які так нелегко збагнути.

Німецькі діти вишукували загублені монети, а німецькі євреї пильнували, щоб їх не спіймали.

Якщо його вб’ють цього вечора, він, принаймні, помре живим.

Так, її братик помер практично у неї на руках. Мама покинула її. Але не було нічого гіршого, ніж бути євреєм.

Тримайся гордо, наставляв він себе. Не можна показувати страху… Не зважай на ту жінку, що сидить навпроти. Вона і так уже спить.

… вона залишила речення помирати власною смертю.

Він заговорив, а на смак було як шепіт.

У темряві, наодинці, усе здавалося неймовірно шумним. Кожен його рух відлунював, ніби шурхіт складки. Він почувався як людина у паперовому костюмі.

Нехай усе буде так, як є, чого б воно тобі не коштувало. Можливо, незабаром настане час вирушати. Світло, як постріл. Як вибухівка для очей. Можливо, незабаром вирушати. Можливо, незабаром, тож прокинься. Негайно прокинься, щоб тобі! Прокинься.