Цитаты из книги The Book Thief

Слова – это самое сильное оружие в мире.

Five hundred souls. I carried them in my fingers, like suitcases. Or I'd throw them over my shoulders. It was only the children I carried in my arms.

Сколько-то доброго, столько-то злого. Разбавляй по вкусу.

Уметь почти, поняла она, гораздо легче, чем понять на самом деле

И лишний раз покажет мне, что случай всегда ведет к следующему случаю, точно как риск ведет

Папа записал слово большими буквами и нарисовал под ним кривобокое яблоко. Он был маляр, не художник.

- Свинух,- прошептала Лизель. Язык новой семьи усваивался быстро.

Экскурсия по страданиям.

Я ненавиділа слова і любила ïх, тож сподіваюся, що склала ïх правильно.

Тильною стороною долоні Лізель провела по першій полиці, прислухаючись до шереху нігтів, що ковзали корінцями книжок. Прозвучало, ніби якийсь інструмент або мелодія лунких кроків.

Обабіч процесії йшли солдати, вони наказували рухатися і не стогнати. Деякі з них були ще хлопчаками. Але їхні очі горіли фюрером.

Його пальці пахнули валізою, «Mein Kampfом» і виживанням.

Незабаром вони опинилися на Небесній вулиці. Несучи слова, музику і випрану білизну.

Чи можливо вкрасти щастя? Чи це ще один облудний людський фокус?

Стільки людей. Стільки кольорів. Вони перевертаються всередині. Вони тривожать мої спогади. Я бачу їх у високих купах, вони навалилися одне на одного. Пластмасове повітря, горизонт, наче застиглий клей. Усе небо встелене людьми, воно пробите, протікає, а м’які вугільні хмари пульсують, ніби чорне серце.

Поцупити книжку – це, у якомусь хворобливому сенсі, фактично те саме, що заслужити її.

Хотіти більше – це не злочин.

Хвилини були безсердечними. Години – нещадними. У ті миті, коли він не спав, над Максом завжди нависала рука часу – і ніколи не соромилась його викручувати. Усміхалася, здушувала і дозволяла жити. Яке велике зло – дозволити комусь жити.

Лізель дійшла висновку, що найкращий опис для Макса – це портрет блідої зосередженості. Шкіра бежевого кольору. У кожному оці трясовина. І дихав він, як утікач. Відчайдушно, проте беззвучно. Тільки груди зраджували в ньому щось живе.