Ця книга стала для мене ще одним доказом того, що в житті, всі події які носять спонтанний характер, найчастіше, приносять більше задоволення, аніж заздалегідь сплановані. «Молоко з кров’ю» - була для мене саме такою «подією», - не запланованою, спонтанною, і навіть автор не ніс ніякої інформативності (чула, проте ніколи не була знайома з її творчістю).
З перших слів, з першого абзацу я зрозуміла, що переді мною оповідь доволі не звична, написана по-сучасному, проте якими словами! – «смачними», «насиченими», «яскравими» і як такими, що б’ють в саме серце, і тобі не залишається нічого, окрім як, повністю віддатись почуттям і дозволити, занурити себе у світ героїв, їхнє життя,їх долі.
Тема твору – стара як світ, - Любов, яка має свій початок, і як не прикро, свій кінець. Любов, яка зародилась не завдяки почуттям, а з допомогою магічної сили, символічних образів, переплетених між собою за допомогою «червоних коралів». Саме воно – червоне намисто – заставило красуню Марусю і незграбного та напівсліпого юнака Степана, полюбити одне одного, зародити між ними таємну пристрасть та навіки з’єднати їх долі. Та життя не така проста штука – щоб усім було добре, а тим паче, якщо хтось намагається приховати від «цілого» світу протилежну сторону своїх справжніх почуттів та бажань. Можливо саме тому любов Марусі та Степана мала не лише трагічний кінець, але й ніколи не була щасливою, хоча стала сильнішою за смерть. Вони прожили довге життя, кожен мав свою родину, діток, однак це лише видимість для інших – життя з ранку до вечора. А ніч – для Степана й Марусі. Відчинене віконце Марусиної хатини стало запрошенням для Степана і свідчило про те, що його кохана прагне зустрічі з ним. І лише зірки та місяць були свідками їх жагучої пристрасті: «День… Він для роботи. І на небі як хмар нема, тільки сонце. А вночі кожну дівчину своя зірка-любов зігріває.”
Одружись вони одразу – прожили б щасливе життя. Однак повторити долю «Красуні й Чудовиська» їм не пристало. Чи то гордість Марусі, чи то природна невпевненість Степана, чи може то незрозуміла магія намиста, зіграли свої ролі, не мені судити… Проте скажу, що їх Любов насправді, мала якусь надзвичайно неприродну силу, якій важко підібрати слова і віднайти відповідні образи, щоб простими словами пояснити, що ж то були за почуття, та яка їх природна сутність. Можливо, «нічним» справам не має логічного пояснення...?