Цитаты из книги 哈尔的移动城堡

Хоул объявился только поздно вечером. К тому времени Софи домелась и доскреблась до того, что еле волочила ноги. Она ссутулилась в кресле, чувствуя, как ноет каждая косточка. Майкл ухватил Хоула за хвостатый рукав и потащил его в ванную, и Софи услышала, как он там страстным шепотом изливает чародею наболевшее. Разобрать фразы вроде «кошмарная старушенция» и «слышать ничего не хочет!» было проще простого даже несмотря на рев Кальцифера: «Хоул, уйми, ее! Она же нас прикончит!» Однако, когда Майкл наконец отпустил Хоула, тот задал Софи всего лишь один вопрос: — Паучков не убивали? — Конечно нет! — резко ответила Софи. Из-за ноющих костей она стала особенно раздражительна. — Только поглядели на меня — и разбежались от греха подальше. А что в них такого? Это девушки, у которых вы съели сердца? — Нет, — рассмеялся Хоул. — Просто паучки. — И мечтательно побрел наверх.

- Встроміть туди ногу разом з черевиком, - пояснив Майкл, підтягнувши до дверей два важкі циліндроподібні штуковини. - Це дослідні зразки тих [семимильних] чобіт, які Хаул виготовив для королівської армії. ПІзніше нам вдалося зробити їх легшими і більше схожими на чоботи. Вони з Софі сіли на поріг, і кожен натягнув по чоботу. - Перш ніж ступити на землю, поверніться обличчям до Апер-Фолдинга, - попередив Майкл. Вони піднялися, спираючись на ту ногу, що була взута у звичайний черевик, і обережно розвернулися так, щоби дивитися у бік Апер-Фолдинга. - А тепер - зробімо один крок, - сказав Майкл. Вжик! Пейзаж раптом рушив повз них з такою швидкістю, що перетворився на дві смуги імли: земля - на сіро-зелену, а небо - на блакитно-сіру. Вітер рвав Софі волосся і тягнув усі зморщечки на її обличчі назад, аж їй почало здаватися, що на місце вона прибуде з половиною обличчя, та й то - аж за вухами. Політ припинився так само раптово, як і почався. Навкруги було погідно і сонячно. Вони стояли по коліно в жовтцях посередині громадського пасовища Апер-Фолдинга. Корова неподалік ошелешено вирячилася на Майкла і Софі. Далі під деревами дрімали будиночки під солом'яними дахами. На лихо, відроподібний чобіт був такий важкий, що Софі, приземляючись, спіткнулася. - Не ставте ногу на землю! - заволав Майкл, але було вже пізно. Знову вжикнуло, усе навколо розпливлося в суцільний серпанок, і завив вітер. Коли це припинилося, Софі виявила, що опинилася в Складчастій Долині, біля самих болотистих горбів. - Тьху, бодай би тобі! - вигукнула Софі, обережно розвернулася на нозі в звичайному черевику і зробила другу спробу. Вжик! Густезна імла... І ось вона знову на пасовищі біля Апер-Фолдинга, і знову вага чобота тягне її вперед. Краєм ока Софі помітила Майкла, який кинувся до неї, щоб схопити її, і... Вжик! Імла... - Ну хіба не зараза?! - лайнулася Софі. Вона знову була серед пагорбів. Кривобокий чорний силует Мандрівного Замку мирно сунув неподалік. Кальцифер розважався, випускаючи чорні кільця диму тільки з однієї вежі. Це було все, що Софі встигла помітити, бо наступної миті вона заплуталася черевиком у вересі і сперлася на другу ногу. Вжик! Вжик! Цього разу Софі нанесла короткі візити на Ринкову площу в Маркет-Чіппінгу і на газон перед вельми розкішним особняком. - Тьху! - крикнула вона. - Чорт! - по слову на кожне місце. Силою інерції її знову потягло вперед, і знову - вжик! - вона опинилася на тому самому пасовищі. Величезний червоний бик неспішно підняв від трави свою закільцьовану голову і почав задумливо нахиляти роги. - Я вже звідси йду, мила тваринко! - гукнула йому Софі, гарячково розвертаючись. Вжик! Назад до особняка. Вжик! На Ринкову площу. Вжик! Знов біля Мандрівного Замку. Софі вже почала до цього звикати. Вжик! Ось і Апер-Фолдинг - тільки як же їй зупинитися?! - А щоб йому трясця! - заволала Софі, знову опинившись біля болотистих пагорбів. Цього разу вона дуже обережно розвернулася і дуже повільно й розважливо ступнула. Вжик! І тут, на щастя, чобіт утрапив у коров'ячий корж, і Софі гепнулася в траву.

- В чём дело? - холодно спросила Софи, просовывая голову между столбиками перил. - Встреча регбийного клуба! - с величайшим достоинством отвечал Хоул. - Неужели вы забыли, что я играю за сборную университета, миссис Проныра? - Странноватые у вас игры, - пробурчала Софи. - Я великий чародей и невидимое зрю направо и налево, - укорил её Хоул, - и как раз направлялся в постель, а вы мне дорогу загораживаете. Я знаю, как прошлое вернуть и отчего хромает бес... - Иди ляг, придурок, - сонно промычал Кальцифер. - Ты же пьян в стельку. - Кто, я? - оскорбился Хоул. - Заверяю вас, друзья мои, я тре... тёр... тверез как стёклышко!