Why Nations Fail

И тем не менее Эфиопии после реформ Теодроса удалось добиться самого большого триумфа во всей истории антиколониальной борьбы XIX века — отбить атаку итальянцев. В 1889 году трон перешел к Менелику II, которому сразу же пришлось иметь дело с Италией, желавшей основать колонию в его владениях. В 1884 году германский канцлер Бисмарк собрал в Берлине конференцию, на которой европейские державы попытались установить определенные правила «схватки за Африку» — то есть решить, как именно они будут делить Африку в соответствии со сферами их интересов. На этой конференции Италия заявила свои права на Эритрею, провинцию Эфиопии у Красного моря, и на Сомали. Эфиопия на конференции представлена не была. 

Хоча самі по собі ці реформи можуть бути важливі, підхід міжнародних організацій у Вашингтоні, Лондоні, Парижі й інших містах усе ще грузне в некоректному розумінні, яке не може визнати роль політичних інститутів і ті обмеження, які вони накладають на виробників політики. Намагання міжнародних інститутів спроектувати економічний розвиток, підштовхуючи бідні країни до прийняття найкращих політик та інститутів, не мають успіху, оскільки в їх основі немає розуміння причин домінування поганих політик і інститутів, а гору бере думка про невігластво лідерів бідних країн. Унаслідок цього публічні політики не приймаються й не впроваджуються або впроваджуються лише номінально.

Президент Роберт Мугабе, який з 1980 року правив Зімбабве всіма можливими засобами, а зазвичай — залізною рукою, виграв у лотерею суму в 100 тис. доларів Зімбабве, що майже в п’ять разів більше, ніж річний дохід на душу населення в країні. Зімбанк заявив, що ім’я Мугабе витягнуто з-посеред білетів тисяч клієнтів, котрі мали право брати участь у розіграші. Яка щаслива людина! Можна не казати, що навряд чи він справді потребував тих грошей. Мугабе щойно фактично підвищив зарплату собі й своєму кабінету на 200 %.

Страх перед творчою деструкцією — це головна причина того, чому перед Неолітичною та Промисловою революціями не відбувалося стійкого поліпшення життєвих стандартів. Технологічна інновація сприяє процвітанню людського суспільства. Вона одночасно заміняє старе новим і руйнує економічні привілеї та політичну владу певних людей. Для стійкого економічного розвитку потрібні нові технології, удосконалені способи діяльності, які найчастіше виникають завдяки таким новачкам, як
Лі. Усе це може сприяти процвітанню країни, однак ініційований процес творчої деструкції загрожує зруйнувати стиль життя тих, хто працює зі старими технологіями, як-от ткалі, котрі стали би безробітними в результаті
технології Лі. Ще важливіше те, що головні інновації, подібні до ткацької машини Лі, загрожують переформувати політичну владу. Зрештою, Єлизавета І і Яків І відмовили Лі в патенті не через турботу про тих, хто міг стати безробітним, а через страх стати політичними лузерами.