Тореадоры из Васюковки

544 сторінки. Наскільки це багато для деяких нудних і складних творів, які так люблять читати дорослі; і наскільки це мало для книжки про дітей і для дітей.
Це ж навіть взагалі не книга.
Це - смачнючий компот (той самий, який Яві і Павлуші не довелось скуштувати).
Це - морозиво крем-брюле із полуничним наповнювачем.
Це - рибна юшка, яку Павлуша, Ява і їхні київські друзі варили на острові Переекзаменовки.
До перерахованих компонентів щасливого дитинства можна ще додати велосипед.
І обов'язковою є присутність найкращого друга (без якого ні компот, ні морозиво, ні юшка, ні навіть велосипед не потрібні).

Народи-и-вся я в селі-і,
тато й ма-а-ма - вчителі-і.
А мій дядько - комбайнер.
Він човна-а мені припер!

Ми пливемо в жовтому човні,
в жовтому човні, в жовтому човні!
І наш човен шкрябає по дні,
шкрябає по дні - шкряб, шкряб!..

співається на мотив знаменитої бітлізівської "Yellow submarine" (примітка цибатої Вальки).

Так, дитинство буває лиш раз в житті. Та хто сказав, що до нього не можна повернутись (хоча б у спогадах)?

Просто чудово, що діти в шостому класі читають за програмою цю неймовірну книгу! Одразу скажу, що захопилася „Тореадорами” вся родина – настільки цікавою та смішною виявилася ця книга! Читали, сміялися, у захваті переглядалися, а потім із задоволенням обговорювали найцікавіші моменти й зі сміхом згадували найкумедніші пригоди двох друзяк – Яви та Павлуші. Яких тільки пригод не зазнали ці капосні хлопці! Чого тільки не понапридумували вони!
Книга читається дуже легко й захопливо. Читаєш-читаєш, а потім дивуєшся, коли це встиг так багато прочитати... Надзвичайно багата фантазія автора не може не захоплювати, а щира симпатія до своїх героїв дуже швидко передається й читачеві. А який в „Тореадорах” гумор! Це щось! Давненько ми так разом не сміялися! Регіт був ще той!
А ще в цій книзі є багато чого справді важливого в житті кожної людини: доброта, взаємопідтримка, міцна дружба, віра в себе, наполегливість, сміливість, чесність та порядність... Так, ті бешкетні хлопчаки далеко не ідеальні, але вони справжні, й цим подобаються найбільше!
Всеволод Нестайко цим твором зробив неоціненний подарунок читачам – і дітям, і дорослим! Адже й дорослі стають дітьми, коли читають „Тореадорів з Васюківки”...

Книга устарела. Современным детям не интересна. А когда то я сама ее читала запоем. Сейчас же ребенку надо все объяснять - что такое трешки и тому подобное. А главное скучно и многоречиво. Сам сюжет прост- ребятам на пляже незнакомец доверил часы положить на его одежду ,а они отвлеклись и часы остались у них.Теперь их цель -найти незнакомца ,о котором они знают ли то что он живет в 13 квартире и что играет царя. Вот они начинают ходить по театрам искать царя, никому не говоря о причине этого.
Советую посмотреть корометрожку по первой книги - Тореодоры из Нахапетовки. Снята в 1961 году, довольна забавна. Вот там Павлуша и Ява во ысей красе .

Ну вот что сказать, если не легла на душу мне эта книга практически с первых страниц. Я попыталась представить себе яму/тоннель, выкопанный мальчиками в плане создания метро в Васюковке и не смогла. На мой взгляд, это слишком тяжёлая и объёмная работа - сделать такой подкоп под свинарник, чтобы туда свинья смогла провалиться.
Или вот взять описание соседей Кнышей - ленятся, в колхозе не работают, пьют денатурат - это как пропаганда/порицание борьбы с ленью и пьянством? А зачем про денатурат расписывать, что его не каждый выпьет, а вот Кныш - запросто?
Единственное, что мне понравилось в этой книге - это крепкая мальчишеская дружба. Да, везде вместе, и в огонь, и в воду - и уроки учить, и браконьеров ловить.
И вот ладно с ней с робинзонадой (как мне показалось, дед Варава всё просёк, а потому этот момент не вызывал большого беспокойства), а вот задумка вдвоём поймать браконьера была очень опасной, на мой взгляд. Опять же, если бы не дед, не известно, чтобы могло из этого выйти.
В общем, хорошо то, что хорошо заканчивается (в том числе и история с блужданием до вечера по кукурузному полю).
Может быть я слишком серьёзно отнеслась к этой книге, не знаю. Но всё же мне многое в ней не понравилось и описанные в ней приключения не показались такими уж весёлыми.

Ця книжка лежала у мене на поличці близько 10 років, та все ніяк не доходили руки. Але цього літа я твердо вирішила перечитати свою домашню бібліотеку. От її час і настав!
Що я можу сказати? Це безперечно те, що необхідно прочитати всім незалежно від віку. Такий собі гімн дружбі і дитинству. Що таке дружба і навіщо вона нам? Яке воно, дитинство без комп’ютерів і телевізорів? Яві й Павлуші дійсно пощастило застати ту еру, коли вони рили метро під Васюківкою, влаштовували «криваві» бої з сільськими коровами, ловили шпигунів, знімалися в кіно і грали в театрі. І все це вдвох!
Книга насичена позитивом, жартами і свободою. Окремої уваги заслуговує мова написання, бо вона дійсно жива, сільська (і можна черпнути чимало нових «матюків»). Та все ж ця історія навіяла мені якусь ностальгію, бо я розумію, що вже ніколи не буду тією безтурботною і вільною від проблем дівчинкою, якою була в дитинстві.

Все таки есть в старых советских детских книгах неизменное очарование и никакая политизированность содержания его не убивает. Абсолютно другая жизнь с точки зрения современного читателя (тем более молодого поколения), другое детство, другие мысли и поступки персонажей, другая степень свободы детства и самостоятельности и умений детей. При этом, главное то, что современным детям - это все равно интересно читать. Да и взрослым (ну тем, кто ближе уже к пенсионному возрасту) будет забавно вспомнить свое босоногое деревенское детство. Полное погружение в эпоху. Детство, которое мы потеряли...

Книга из детства. Я очень много раз брала ее в школьной библиотеке, я ее просто обожала, перечитывала снова и снова, и мне было всякий раз очень весело и смешно. Книжка про двух деревенских мальчишек, двоечников и разгильдяев, о переэкзаменовке на осень (помню, мне еще в «Старике Хоттабыче» эти переэкзаменовки покоя не давали, вот не везло раньше детям, каждый год экзамены), о кукурузных полях, в которых можно заблудиться, о плавнях, рыбалке, охоте, необитаемых островах среди реки и браконьерах, которых можно поймать, если очень постараться. Перечитала и получила такое же удовольствие, как в детстве, прекрасный украинский юмор:)