Тореадоры из Васюковки

У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя «Клуня» — станцiя «Крива груша». Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п'ять копiйок.

Вiн чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно.

Пригоди:

• Наловив риби i з'їв.

  Неприємностi:

• Загнав пiд нiготь скабку.

• З'їв пiвторби харчiв.

• Протiкає каструля, i я не знаю, в чому юшку варитиму (хоч у жменi вари).

Небо — це така штука, що дивитися в нього можна годинами.

...хто сказав, що для друга треба робити тiльки те, що цiкаво?

Как хорошо жить на свете, когда тебя спас от смерти твой верный друг!

Вот сейчас пойду, прямо скажу ему, что он талант, и… дам в ухо. Чтобы не задавался. Для талантов главное — это не задаваться, а для этого им обязательно надо время от времени давать в ухо.

Дружба! Велике це слово — дружба! Може, найбiльше з усiх слiв людських.
Заради дружби люди йдуть на тортури, сiдають у тюрму, навiть життя вiддають…

— Э, сынок, закон есть: молодые могут умереть, старые должны умереть… Так уж заведено. И не нужно в этом соревноваться. Лучше в другом чём-нибудь.

Небо — это такая штука, что смотреть на него можно часами. Смотреть и думать.

Якi хорошi люди вранцi! Наче росою вмитi! Бадьорi, гарнi, i якiсь нiби навiть хрумкi, мов молодi огiрочки! А очi в них якi! Чистi i свiжi-свiжi, немов квiти, що тiльки-но розцвiли.

...воно ото буває за таке iнодi з людьми, що з хорошого геройського хлопця робиться казна-що, бурякова гичка… I через що? Через якусь чаплю у спiдницi… Тьху!

«Коля + Ляля = любов», «Вася + Оля = любов», «Петя + Нюра = любов», «Толя + Галя = любов» i т. д.
А якийсь один нагармузляв отакенними лiтерами свою формулу аж метрiв за три над землею: «Жека + Льоха = любов». По-людському звали його, видно, Альоша, а її — Женя, писав вiн росiйською мовою i не знав, що по-українському льоха — це свиня. I вийшло, що вiн сам себе назвав свинею.

Через кiлька хвилин ми з Явою вже щодуху лопотiли п'ятами по баштану. Тепер доганяй, дiду! Шукай вiтра в полi.
Я бiг поряд з Явою нога в ногу, наче ми були один механiзм. I менi здавалося, що серця нашi теж б'ються, наче одне серце.
Менi було дуже хороше!
Мабуть, таке вiдчувають справжнi друзi-солдати, коли плече в плече йдуть в атаку.
Отак бiг би й бiг на край свiту. Нема нiчого кращого в життi за дружбу!

Той, хто дбає тільки про власну шкуру і свою кишеню, не вартий доброго слова.

...веселi, дотепнi люди — дуже, по-моєму, потрiбнi для життя, потрiбнiшi за серйозних, поважних i суворих. Бо серйознi й поважнi тiльки наказують та покрикують. А якийсь жартун скаже дотепне слово, i одразу легше працювати людям, i робота спориться, коли серед людей веселий чоловiк. А коли начальник веселий i вмiє жартувати, то взагалi чудово.

— Эх, публика моя дорогая, то было, как первая любовь, эти первые мои годы в театре. Может быть, никто так серьезно не относился к своей работе, как я. Никто так тщательно и столько времени не гримировался, как я. Никто так не волновался перед выходом на сцену, как я. Хотя выходил я с толпой всего на минуту, и ни одного слова не говорил, и зрители меня даже не замечали. Но мне казалось, что все смотрят на меня.

Ото дивно: якщо ти зробиш людинi добро, вона тобi стає приємною. I навпаки, той, кому ти заподiяв щось зле, неприємний тобi.