Мене звати не Фредова, я маю інше ім'я, яке тепер ніхто не використовує, бо воно заборонене. Запевняю себе, що це не має значення: ім'я, як телефонний номер, має сенс лише для інших. Але це неправда, воно має значення. Я зберігаю це ім'я, як щось приховане, як скарб, за яким я одного дня повернуся. Я вважаю це ім'я похованим. Навколо імені є аура, немов амулет, талісман, що зберігся з неймовірно далекого минулого. Уночі, коли лежу у вузькому ліжку, заплющивши очі, це ім'я плаває в мене перед очима, сяє в темряві, та до нього важко дотягнутися.