Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан

Люблю флер першого знайомства з письменником. Вдарить по голові відразу чи зробить це у найнеочікуваніший момент? Вкраде спокій оповіддю, занурить у текст чи не вхопить взагалі? І вкотре переконуюсь, що у мене вже давно виробилась підсвідома тяга до якісної, гарної літератури. Інтуїція. ⠀ Так і тут. Перший раз із Любкою, а який феєричний! Роман, де переплелися український Ужгород, румунські Констанца і острівець Овідіу, польська Варшава, опера "Мадам Батерфляй" і "Метаморфози". Вивірені флешбеки, поєднання часових ліній і неоднозначність, у яких існують добро і зло, особиста трагедія і крах, бажання помсти і захисні механізми психіки. ⠀ Марк Задорожний - оповідач і головний герой, який вибудовує павутину навколо судді. Судді, який збив його кохану дружину Ралуку на пішохідному переході і вийшов безкарним, продовжуючи своє повне лоску життя. Десь між розпукою, болем і похміллям Марк вирішує вчинити давній закон "око за око" і відплатити, навіть загримівши за грати. Про це Любка повідомляє буквально на перших сторінках. А що далі? Далі подорож до самих глибин. Чорних глибин. ⠀ Роман про дуалістичність, роман про двозначність, у якому Ралука зринає тінню, даючи поштовх до повного розкриття героя і подальших подій. Спочатку ясна і матеріальна, потім - нечітка і безтілесна, але не менш важлива. Наріжний камінь, Чіо-Чіо-сан. ⠀ Чиє сприйняття картини правильне і на чиєму боці істина? Де кінчається бажання справедливості і починається чистий егоїзм? Наскільки очі можуть бути широко закритими? ... і чи справді це було вбивство на пішохідному переході? ⠀ До цих питань вийде повертатися знову і знов, прокручуючи їх у голові. І на них не буде однозначної відповіді. ⠀ Розкриття усієї глибини назви відбудеться у самому кінці роману - лиш одна деталь, але вона стане завершальною причиною суперечливості сюжетної канви. ⠀ Серце сповнилося ще однією любов'ю із письменником.

Українських сучасних авторів читаю дуже рідко. Але так як мені пощасливилось побувати на презентації цієї книги, вирішила придбати собі при нагоді примірник з автографом автора. І, можливо через те, що в мене не було якихось надуманих очікувань, книга мені сподобалась. Читалась легко, подужала її за неповних 2 дні. Сюжет напружений, кінематографічний, але водночас і реалістичний, відчувається пророблена праця завдяки якій автор орієнтується в темах, яких торкається. Герої не картонні, не заклішовані, мова красива. Дуже сподобалось, що дії головного героя логічні, мотивація його вчинків зрозуміла, тобто персонаж добре прописаний.

Вільною людина почувається лише в клітці, що збудована за її власним проектом.

Під час читання побоювалась, що поступово сюжет "скотиться", не витримає тієї планки, яку поставив автор на початку і наприкінці буде щось незрозуміле (це напевне стереотип взятий з українського кінематографу) . Проте як на мене все розгорталось поступово й цікаво, не було місця в якому я б заскучала і захотіла відкласти книгу і фінал досить неочікуваний ще й відкриває прихований відтінок значення назви роману.

Пам'ять наша скарбниця, але й наш кат.

Словом, справжній триллер-детектив з нальотом драми,в якому крім того знайдеться кілька речей над якими можна задуматись. Єдиним мінусом для мене став хіба що невеликий об'єм в 330 сторінок, але це вже дуже суб'єктивно, а так для відпочинку від грубезних, премудрих книг без деградації саме те, тому рекомендую!

Книга нового для мене автора. Десь бачила рецензію і при черговій закупівлі книг поклала її в кошик. Книги цього видавництва я не читала, лише в ел. вигляді. Паперова книга зроблена добротно і якісно, цікаве оформлення, хороший папір, є закладинка.

Дружину головного героя Марка збиває машина. Він за нею дуже сумує, згадує, як познайомився з нею на навчанні в іншій країні, як вони проводили разом час і яким безхмарним було їхнє життя. Він розчавлений втратою і будь-що хоче помститися судді, який був за кермом тої машини, виношує плани помсти. Купив далекогляд, стежить з вікна офісу за будинком судді, збирається купити снайперську гвинтівку. І згадує, згадує їхнє життя. Вирішує поїхати до Румунії, звідки родом його дружина, йде в оперу на виставу, яку дуже любила його дружина, чує її голос, і йому все здається, що вона не померла, що це якась помилка. Все розставляють на місця останні сторінки роману, де Марк нарешті зустрічає убивцю його дружини і вони можуть поговорити начистоту.

Ця історія спершу сприймається як детектив, трилер, де Марк всі сили докладає до того, щоб спланувати убивство судді. Психологічне напруження доходить до кульмінації, сюжет робить стрімкий поворот і ти зовсім інакше починаєш на неї дивитися. Вона про те, що наше життя насправді може виявитися не таким, як ми його бачили і уявляли, і якими сліпими можуть бути люди щодо своїх близьких. Є про що подумати потім.