Рецензия на книгу

• 

  Аноним13 сентября 2018 г.

  Українських сучасних авторів читаю дуже рідко. Але так як мені пощасливилось побувати на презентації цієї книги, вирішила придбати собі при нагоді примірник з автографом автора. І, можливо через те, що в мене не було якихось надуманих очікувань, книга мені сподобалась.
  Читалась легко, подужала її за неповних 2 дні. Сюжет напружений, кінематографічний, але водночас і реалістичний, відчувається пророблена праця завдяки якій автор орієнтується в темах, яких торкається. Герої не картонні, не заклішовані, мова красива. Дуже сподобалось, що дії головного героя логічні, мотивація його вчинків зрозуміла, тобто персонаж добре прописаний.
  

  
  Вільною людина почувається лише в клітці, що збудована за її власним проектом.

  Під час читання побоювалась, що поступово сюжет "скотиться", не витримає тієї планки, яку поставив автор на початку і наприкінці буде щось незрозуміле (це напевне стереотип взятий з українського кінематографу) . Проте як на мене все розгорталось поступово й цікаво, не було місця в якому я б заскучала і захотіла відкласти книгу і фінал досить неочікуваний ще й відкриває прихований відтінок значення назви роману.
  

  
  Пам'ять наша скарбниця, але й наш кат.

  Словом, справжній триллер-детектив з нальотом драми,в якому крім того знайдеться кілька речей над якими можна задуматись. Єдиним мінусом для мене став хіба що невеликий об'єм в 330 сторінок, але це вже дуже суб'єктивно, а так для відпочинку від грубезних, премудрих книг без деградації саме те, тому рекомендую!

  10

  1,2K