Дім для Дома

Смішний пудель на ім’я Дом розповідає нам історію родини — старого полковника та кількох поколінь жінок. І пес, і люди почуваються ніяково у невеличкій львівській квартирі, де жив раніше... Яка різниця хто? Камені не розкажуть. Або розкажуть — якщо маєш собаче чуття. Та хіба є історії, які допоможуть — полковнику зі сходу України чи хоча б його псові — нарешті відчути себе вдома у Львові 90-х? Здається, до чужої скрині вже ніколи не підібрати ключа. Вже ніколи не відпустити штурвал винищувача. Н...

Рейтинг LiveLib

4,4

62 оценки

5
65%
4
26%
3
10%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 65Хотят прочитать 86

Рецензии

sireniti
17 апреля 2019
Дім там, де тебе пам´ятають
Я так багато чекала від цієї книги…
А отримала ще більше.

Незвичайна історія життя однієї сім´ї від імені собаки. Від простого пуделя, ще й трохи з дефектом (ха! ніколи не подумала, що так напишу, не люблю це слово в такому значенні). Але Дом завжди мав комплекс у зв´язку зі своєю зовнішністю.
Ви думаєте у собаки немає комплексів? Ще б пак є! І комплекси, і почуття, і надії. Вони відчувають і радість, і біль, і горе. І потребу в домі. В справжній сім´ї, а головне в господарі. І, повірте, нашого захисту вони потребують ще більше, ніж ми їхнього.
Трагедія в тому, що його Господар позбувся його. Дом виявився нездатним до полювання. Зовсім. Неправильний королівський пудель. Та ще й нездара. Кому такий потрібен?
Та, виявляється, у Львові є сім´я, кому він буде небайдужий, хоча вони і не сильно це визнають. Є дім, зі своєю історією, який стане і його домом. Та треба прожити ціле життя, щоб це зрозуміти.
Добре, що собаки не вміють говорити. Вони більше живуть відчуттями, інстинктами. І все розуміють. Наше життя проходить на їхніх очах. Наш пес разом з нами переживає труднощі, радість, горе. Та що він може зробити? Тільки бути поряд. І цього вже багато. Бо він щасливий просто бути поряд.
Дім потроху вбувається в сім´ю Ціликів. Звикає до капризів Маші, до запаху нафти і ірисок великої Ба, до гіркоти і надії Тамари, до краси Ольги, до мовчазності старого полковника і невимушеності сліпої Марусі.
Скоро він усе буде знати про них, бо стане їх частинкою.
Але чому він так і не змирився з втратою Господаря?
І чому люди навіть дивлячись на любов до нього, приймають таке рішення?
Життєва і сумна книга. Та в ній немає жорстокості. Є людська недалекість, і собача відданість, і щирі почуття, і втрачені надії. І країна, що оновлюється. І люди, що хочуть бути щасливими, але чомусь тікають від самих себе. І собака, який міг би стільки розказати про них. Якби тільки міг. Якби тільки йому дозволили.
У цій книзі немає жорстокості. Тоді ж чому я плакала?
Ф/М 2019
1/7
Перевод.
Я так много ждала от этой книги ...
А получила еще больше.
Необычная история жизни одной семьи от имени собаки. От простого пуделя, еще и немного с дефектом (ха! Никогда не подумала, что так напишу, не люблю это слово в таком смысле). Но у Дом всегда был комплекс по поводу своей внешности.
Вы думаете у собаки нет комплексов? Конечно же есть! И комплексы, и чувства, и надежды. Они чувствуют и радость, и боль, и горе. И потребность в доме. В настоящей семье, а главное в хозяине. И, поверьте, в нашей защите они нуждаются еще больше, чем мы в их.
Трагедия в том, что его Хозяин бросил его. Дом оказался неспособным к охоте. Совсем. Неправильный королевский пудель. Да еще и бездарь. Кому такой нужен?
Но, оказывается, во Львове есть семья, которой он будет небезразличен, хотя они и не особо это признают.
Но отныне есть дом, со своей историей, который станет и его домом. И надо прожить всю жизнь, чтобы это понять.
Хорошо, что собаки не умеют говорить. Они больше живут чувствами, инстинктами. И всё понимают. Наша жизнь проходит на их глазах. Наш пес вместе с нами переживает трудности, радость, горе. И что он может сделать? Только быть рядом. И этого уже много. Потому что он счастлив просто быть рядом.
Дом понемногу приспосабливается к семье Целиков. Привыкает к капризам Маши, к запаху нефти и ирисок большой Ба, к горечи и надежды Тамары, к красоте Ольги, к молчаливости старого полковника и непринужденности слепой Маруси.
Скоро он всё будет знать о них, потому что станет их частью.
Но почему он так и не смирился с потерей Хозяина?
И почему люди, даже несмотря на любовь к нему, принимают такое решение?
Жизненная и печальная книга. И в ней нет жестокости. Есть человеческая недалёкость, и собачья преданность, и искренние чувства, и потерянные надежды. И страна обновляется. И люди, которые хотят быть счастливыми, но почему-то бегут от самих себя. И собака, что мог бы столько рассказать им про них. Если бы только мог. Если бы только ему позволили.
В этой книге нет жестокости. Тогда почему я плакала?
Читать далее
48 понравилось
967
Nina_M
13 августа 2018
Коли ти собака, ніхто не приховує від тебе історії свого життя. Навіть якщо дуже страшно та неймовірно соромно про те все згадувати. І зовсім чужі люди теж не приховують своїх думок про твоїх господарів. Тільки хтозна, правда це чи плітки.
А ти шукай собі свій дім, слухай і слухайся людей, їж кашу, хоч так хочеться кісточки, й не виказуй людських таємниць (добре, що це просто, бо ж ти просто собака, standart пудель із рудуватою шерстю). І намагайся вписатися в світ, що вирує навколо, - світ людей, у якому ти лише прикриття для їхніх почуттів, для мовчання, коли дівчата тікають з дому. Дому, який ти шукав десь далеко. А виявляється,

дім там, де тебе пам’ятають.
Коли ти собака, можеш гавкати й тікати, але все одно не можеш захиститися від жорстокості. І можливо, тебе захоче вбити твій господар. Бо ж ти просто пес.
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Если ты пес, никто не скрывает от тебя истории своей жизни. Даже если очень страшно и невероятно стыдно обо всем этом вспоминать. И совсем чужие люди тоже не скрывают своих мыслей о твоих хозяевах. Только кто знает, правда это или слухи.
А ты ищи себе свой дом, слушай и слушайся людей, ешь кашу, хоть так хочется косточки, и не выдавай человеческих тайн (хорошо, что это просто, потому что ты просто собака, standart пудель с рыжеватой шерстью). И старайся вписаться в мир, бушующий вокруг, - мир людей, в котором ты только прикрытие для их чувств, для молчания, когда девчонки убегают из дома. Дома, который ты искал где-то далеко. А оказывается,

дом там, где тебя помнят.
Если ты пес, можешь лаять и бежать, но все равно не можешь защититься от жестокости. И возможно, тебя захочет убить твой хозяин. Ведь ты просто собака.
Читать далее
29 понравилось
640
ami00
29 декабря 2019
Мила сімейна історія
Час лікує людей, але не псів.
Доволі неоднозначна книга. Написана від імені собаки і вражень собаки – захопливо та вражаюче. Здається, ніби сам знаходишся в Львівській квартирі з собакою. :)

Це перша книга з Новорічного Флешмобу 2020 - і доволі серйозна заявка на мій рейтинг Відкриттів 2020.

Є в цій книзі етюд, який мене захоплює у книгах = коли події переплітаються зі світовими подіями. Тут же їх не одна – це І башні велетні Ньо-Йорку, Скнилівська трагедія, падіння Берлінської стіни та інші.
Авторка вміло апелює фактами. Показує, що життя - це не просто Дар, а Безцінний Дар. Кожним словом книга затягує в себе все більше і більше.
Головною героїнею виступає дівчинка Марія, що в 4 роки втратила зір. Вона ніби пам’ятає, яке все було, але і навчилася пристосовуватися до ударів долі.
Мені було дуже цікаво поринути в глибокий світ героїв Львівської родини. Сподобалася історія цариці Тамари. :)
І ця історія справді зігріває теплом при згадці. Дякую за пораду sireniti .

Справжні історії люди чомусь так неохоче розповідають.
Читать далее
10 понравилось
895