Отзывы о книге Дім для Дома

Я так багато чекала від цієї книги… А отримала ще більше. Незвичайна історія життя однієї сім´ї від імені собаки. Від простого пуделя, ще й трохи з дефектом (ха! ніколи не подумала, що так напишу, не люблю це слово в такому значенні). Але Дом завжди мав комплекс у зв´язку зі своєю зовнішністю. Ви думаєте у собаки немає комплексів? Ще б пак є! І комплекси, і почуття, і надії. Вони відчувають і радість, і біль, і горе. І потребу в домі. В справжній сім´ї, а головне в господарі. І, повірте, нашого захисту вони потребують ще більше, ніж ми їхнього. Трагедія в тому, що його Господар позбувся його. Дом виявився нездатним до полювання. Зовсім. Неправильний королівський пудель. Та ще й нездара. Кому такий потрібен? Та, виявляється, у Львові є сім´я, кому він буде небайдужий, хоча вони і не сильно це визнають. Є дім, зі своєю історією, який стане і його домом. Та треба прожити ціле життя, щоб це зрозуміти.

Добре, що собаки не вміють говорити. Вони більше живуть відчуттями, інстинктами. І все розуміють. Наше життя проходить на їхніх очах. Наш пес разом з нами переживає труднощі, радість, горе. Та що він може зробити? Тільки бути поряд. І цього вже багато. Бо він щасливий просто бути поряд.

Дім потроху вбувається в сім´ю Ціликів. Звикає до капризів Маші, до запаху нафти і ірисок великої Ба, до гіркоти і надії Тамари, до краси Ольги, до мовчазності старого полковника і невимушеності сліпої Марусі. Скоро він усе буде знати про них, бо стане їх частинкою. Але чому він так і не змирився з втратою Господаря? І чому люди навіть дивлячись на любов до нього, приймають таке рішення?

Життєва і сумна книга. Та в ній немає жорстокості. Є людська недалекість, і собача відданість, і щирі почуття, і втрачені надії. І країна, що оновлюється. І люди, що хочуть бути щасливими, але чомусь тікають від самих себе. І собака, який міг би стільки розказати про них. Якби тільки міг. Якби тільки йому дозволили.

У цій книзі немає жорстокості. Тоді ж чому я плакала?

Ф/М 2019 1/7

Перевод.

Я так много ждала от этой книги ... А получила еще больше.

Необычная история жизни одной семьи от имени собаки. От простого пуделя, еще и немного с дефектом (ха! Никогда не подумала, что так напишу, не люблю это слово в таком смысле). Но у Дом всегда был комплекс по поводу своей внешности. Вы думаете у собаки нет комплексов? Конечно же есть! И комплексы, и чувства, и надежды. Они чувствуют и радость, и боль, и горе. И потребность в доме. В настоящей семье, а главное в хозяине. И, поверьте, в нашей защите они нуждаются еще больше, чем мы в их. Трагедия в том, что его Хозяин бросил его. Дом оказался неспособным к охоте. Совсем. Неправильный королевский пудель. Да еще и бездарь. Кому такой нужен? Но, оказывается, во Львове есть семья, которой он будет небезразличен, хотя они и не особо это признают. Но отныне есть дом, со своей историей, который станет и его домом. И надо прожить всю жизнь, чтобы это понять.

Хорошо, что собаки не умеют говорить. Они больше живут чувствами, инстинктами. И всё понимают. Наша жизнь проходит на их глазах. Наш пес вместе с нами переживает трудности, радость, горе. И что он может сделать? Только быть рядом. И этого уже много. Потому что он счастлив просто быть рядом.

Дом понемногу приспосабливается к семье Целиков. Привыкает к капризам Маши, к запаху нефти и ирисок большой Ба, к горечи и надежды Тамары, к красоте Ольги, к молчаливости старого полковника и непринужденности слепой Маруси. Скоро он всё будет знать о них, потому что станет их частью. Но почему он так и не смирился с потерей Хозяина? И почему люди, даже несмотря на любовь к нему, принимают такое решение?

Жизненная и печальная книга. И в ней нет жестокости. Есть человеческая недалёкость, и собачья преданность, и искренние чувства, и потерянные надежды. И страна обновляется. И люди, которые хотят быть счастливыми, но почему-то бегут от самих себя. И собака, что мог бы столько рассказать им про них. Если бы только мог. Если бы только ему позволили.

В этой книге нет жестокости. Тогда почему я плакала?

Коли ти собака, ніхто не приховує від тебе історії свого життя. Навіть якщо дуже страшно та неймовірно соромно про те все згадувати. І зовсім чужі люди теж не приховують своїх думок про твоїх господарів. Тільки хтозна, правда це чи плітки. А ти шукай собі свій дім, слухай і слухайся людей, їж кашу, хоч так хочеться кісточки, й не виказуй людських таємниць (добре, що це просто, бо ж ти просто собака, standart пудель із рудуватою шерстю). І намагайся вписатися в світ, що вирує навколо, - світ людей, у якому ти лише прикриття для їхніх почуттів, для мовчання, коли дівчата тікають з дому. Дому, який ти шукав десь далеко. А виявляється,

дім там, де тебе пам’ятають.

Коли ти собака, можеш гавкати й тікати, але все одно не можеш захиститися від жорстокості. І можливо, тебе захоче вбити твій господар. Бо ж ти просто пес.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Если ты пес, никто не скрывает от тебя истории своей жизни. Даже если очень страшно и невероятно стыдно обо всем этом вспоминать. И совсем чужие люди тоже не скрывают своих мыслей о твоих хозяевах. Только кто знает, правда это или слухи. А ты ищи себе свой дом, слушай и слушайся людей, ешь кашу, хоть так хочется косточки, и не выдавай человеческих тайн (хорошо, что это просто, потому что ты просто собака, standart пудель с рыжеватой шерстью). И старайся вписаться в мир, бушующий вокруг, - мир людей, в котором ты только прикрытие для их чувств, для молчания, когда девчонки убегают из дома. Дома, который ты искал где-то далеко. А оказывается,

дом там, где тебя помнят.

Если ты пес, можешь лаять и бежать, но все равно не можешь защититься от жестокости. И возможно, тебя захочет убить твой хозяин. Ведь ты просто собака.

Час лікує людей, але не псів.

Доволі неоднозначна книга. Написана від імені собаки і вражень собаки – захопливо та вражаюче. Здається, ніби сам знаходишся в Львівській квартирі з собакою. :) 1. Це перша книга з Новорічного Флешмобу 2020 - і доволі серйозна заявка на мій рейтинг Відкриттів 2020. Є в цій книзі етюд, який мене захоплює у книгах = коли події переплітаються зі світовими подіями. Тут же їх не одна – це І башні велетні Ньо-Йорку, Скнилівська трагедія, падіння Берлінської стіни та інші. Авторка вміло апелює фактами. Показує, що життя - це не просто Дар, а Безцінний Дар. Кожним словом книга затягує в себе все більше і більше. Головною героїнею виступає дівчинка Марія, що в 4 роки втратила зір. Вона ніби пам’ятає, яке все було, але і навчилася пристосовуватися до ударів долі. Мені було дуже цікаво поринути в глибокий світ героїв Львівської родини. Сподобалася історія цариці Тамари. :) І ця історія справді зігріває теплом при згадці. Дякую за пораду sireniti .

Справжні історії люди чомусь так неохоче розповідають.