Рецензия на книгу

• 

  ami00

  29 декабря 2019

  Мила сімейна історія

  Час лікує людей, але не псів.
  

  Доволі неоднозначна книга. Написана від імені собаки і вражень собаки – захопливо та вражаюче. Здається, ніби сам знаходишся в Львівській квартирі з собакою. :)
  
  

  • Це перша книга з Новорічного Флешмобу 2020 - і доволі серйозна заявка на мій рейтинг Відкриттів 2020.

  
  
  Є в цій книзі етюд, який мене захоплює у книгах = коли події переплітаються зі світовими подіями. Тут же їх не одна – це І башні велетні Ньо-Йорку, Скнилівська трагедія, падіння Берлінської стіни та інші.
  Авторка вміло апелює фактами. Показує, що життя - це не просто Дар, а Безцінний Дар. Кожним словом книга затягує в себе все більше і більше.
  Головною героїнею виступає дівчинка Марія, що в 4 роки втратила зір. Вона ніби пам’ятає, яке все було, але і навчилася пристосовуватися до ударів долі.
  Мені було дуже цікаво поринути в глибокий світ героїв Львівської родини. Сподобалася історія цариці Тамари. :)
  І ця історія справді зігріває теплом при згадці. Дякую за пораду sireniti .

  
  Справжні історії люди чомусь так неохоче розповідають.

  10 понравилось

  895