Корсо

Дівчина Єва - одна частинка   пазлу. Садівник - інша. Між ними кидає погляд у темряву відважний пес кане-корсо. Пазл живе, його картинка закручується, а головні герої йдуть назустріч один одному. Назустріч пітьмі, яка ховається у найпотаємніших кутках душі.
⠀
Якби хтось мені сказав років зо два назад, що я буду зачитуватися трилером української письменниці до пізньої ночі, відриваючись тільки на те, щоб змочити пересохле горло... Я б пирснула зі сміху. Тоді я ще не знала, що наші вміють ТАК писати, закручуючи інтригу до останнього, а потім видаючи в лоба фінальне "Б-а-м-м-м-м". Це настільки круто, що я готова дифірамби співати, серйозно!
⠀
Тільки два моменти мені не дуже зайшли - любовна лінія Єви і поліцейського Володі та містичні видіння Максима. Але загальна картина "Корсо" від того не постраждала - леймотив виведено на ура і натягнуто, наче струну, котра зривається гострим звуком у найнеочікуваніший момент.
⠀
Роман раджу любителям полоскотати нерви і попорсатися у свідомості маніяка. Мені завжди було цікаво, що керує людьми, які скоюють вбивства, впиваючись ними? Що смикає їх за ниточки, які темні порухи душі, які думки зринають у їхніх головах, направляючи на шлях, котрому лиш один шлях - у безодню?
⠀
Поліна Кулакова дає можливість не тільки заглянути за цю ширму, а й гарно її дослідити, розглядаючи під мікроскопом. А там ховаються неприємні речі, ой неприємні.
⠀
Це було дуже смачно!

Недбало та погано написаний кадаврік, який з усіх сил пнеться бути трилером, а авторського вміння вистачає лише на мелодраму із елементами детективу.

Твір, який скоріше НЕ раджу, аніж навпаки. Графоманії більше, аніж мотивації. Шаблонні герої, штамповані вчинки, як наслідок - повна відсутність емпатії до них. Декілька яскравих та майстерних епізодів не рятують твір в цілому, він залишається сирим, поверхневим, а місцями й невиправдано пафосним. Головна інтрига вже на середині стає зрозумілою, і так, якщо ви закинете книжку після 100-ї сторінки, зрозумівши, хто тут кому рабінович, то геть нічого не втратите.

️З плюсів можна відмітити обсяг: трішки більше 200 сторінок, тому особливо багато часу не витрачено.

️️До плюсів також віднесу певний натяк на захований потенціал. Якщо авторка випишеться, та ще й під чуйним керівництвом вмілого редактора, нас чекає своя класна майстриня трилерів, що не може не радувати.

Решту книг її поки що читати бажання немає

Найстрашніший звір - це людина.

В кожному з нас живе зло. Різниця лише в тому, що хтось випустив його на волю, а хтось, поки що, тримає його в клітці.

Та ми не знаємо, коли і за яких обставин замок клітки відкриється.

Що мені подобається в творчості письменниці - так це вміння тонко змішувати кольори сприйняття ситуації.

В її книжках немає чорного чи білого. І навіть всіх відтінків сірого. Її палітра багатогранна і весь час міняється.

Кожен герой постає і злим і добрим, безжалісним і співчутливим, усвідомленим і безросудним.

Персонажі завжди "живі" та "справжні". А ти, читаючи їхню історію, не знаєш за кого вболівати і на чию сторону ставати.

В маленькому містечку Доброліві почали зникати жінки. Стали ширитися чутки про серійного вбивцю. Але це не точно. Бо, ні слідів насилля, ні мертвих тіл знайдено не було.

А все тому, що вбивця жертв закопував. Він називав себе Садівником, а тих жінок - квітами в своєму саду.

Все йшло добре, сад розростався.

Та якось вдача його зрадила - і все із-за того диявольського собацюри...

Одного разу, пізно повертаючись з роботи, Єва у темному переході натрапила на величезну собаку породи кане корсо.

Він був поранений й зголоднілий.

Пожалівши тварину, Єва впустила того в свою квартиру.

І навіть не уявляла, що через цю собаку, життя вже ніколи не буде таким, як раніше.

Саме тоді її дорога перетнулася з дорогою Садівника...

Інтригуючий психологічний трилер, який змусить не лише напружено спостерігати за розвитком подій, а й весь час поринати в людську природу і питати себе: "А що зробив би я при таких обставинах?"

« Темрява присутня в кожному з нас. Важливо не впускати у своє життя тих, хто може цю темряву пробудити й витягнути на поверхню, затуливши собою сонце. »

Життя Єви надто швидко змінюється: пес-знайда, хлопець-зрадник, сусід-поліцейський, вмираючий вітчим, колега, яка стала жертвою серійного вбивці та цей вбивця, який є рідним сином вітчима.

Садівник вершить своє правосуддя, вбиваючи молодих дівчат, якщо вони підпадають під критерії його вибору — вульгарно одягнені чи нафарбовані. Він відшукує в жінках свою покійну матір, яку знайшов повішеною, й вбиває їх, затягуючи на їхній шиї шарф. Проте все змінюється, коли пес однієї з жертв, кусає його за ногу — чи можуть собаки, вкусивши, прокласти? Він намагається знайти пса, щоби його добити, але натомість знаходить Єву — прийомну доньку батька — й вирішує змінитися. Правда, перед цим вбиває Станіслава — хлопця, який підібрався надто близько до правди про іншу сторону Сергія — підійшов заблизько до Садівника.

Володимир — слідчий карного розшуку, який займається справами зниклих безвісти жінок, сусід Єви. Він знайомиться з Євою випадково, проте доля їх єднає — він навіть прислухається до неї, коли вона говорить де слід шукати місце злочину — місце, де була вбита колишня хазяйка пса-знайди.

Пес-знайда породи кане корсо, який увірвався в життя Єви, певно, став тією відправною точкою всіх змін — він слухняний, розумний та уважний, проте — точно чимось занепокоєний. В одну із прогулянок він знаходить захоронення — і своєї колишньої хазяйки, й інших зниклих жінок. Його справжнє ім'я Річі, проте йому подобається те ім'я, яким його називає Єва — Доріан.

Максим — хлопчик-сирота, який полюбляє читати детективи і у якого, як виявилось, бувають віщі сни. Він розповідає про ці сни Єві, але та не вірить — чи намагається не вірити, — бо ж ніхто не міг сказати хлопчику про те, що вона була в лікарні у вітчима чи, зрештою, про місце, де була вбита колишня хазяйка Доріана. І точно ніхто не міг йому сказати про те, що вона була готова піддатися на вмовляння та вибачення Сергія, й ледь не вбила відважного корсо.

Але, зрештою, цього разу світло перемогло — Доріан житиме; не дивлячись на всі випробування, Єва знайшла коханого чоловіка; а Максим задоволений, що помилився і Доріан житиме.

Книжка, котра зі швидкістю світла...
⠀
Захопить з перших сторінок
⠀
Змусить забути про всі справи
⠀
Занурить в напружену атмосферу
⠀
...І залишить з сумнівним враженням від прочитаного.
⠀
Не часто книга полонить мене з перших глав. Ще більша рідкість - прочитати книгу за добу.
⠀
Але трилеру "Корсо" Поліни Кулакової це вдалося. Історія похмурого і відлюдькуватого Садівника, щирої та самостійної Єви спочатку приємно здивувала.
⠀
Зниклі безвісти жінки, пес-знайда рідкісної породи, хлопчик, який бачить віщі сни, ціпок злочинів які б мали бути навіть не виявленими...переконливі персонажі, динаміка сюжету, мені все дуже подобалося. Темрява охоплювала з кожною сторінкою.
⠀
Та не вийшло без ложечки дьогтю. Та ні, не ложечки, а відерця!
⠀
Мені не вистачило:
⠀

• Змістовності історіі і цілісності персонажів.

• Гармонії в тексті

• Оригінальності подій.

Скажу відразу, що книга мені не сподобалася. Зовсім.
⠀
Я чекала від цього триллеру "Вау !", адже читала багато гарних відгуків. Але мені не зайшло відразу, ще на початку.
⠀
По-перше, мені було нудно, адже не було загадки, як такої. Хто вбивця ми дізнаємося уже з перших сторінок. Немає інтриги - не зрозуміло навіщо читати далі.
⠀
Але я все ж вирішила читати.
⠀
По-друге, так склалися обставини, що незадовго до "Корсо" я прочитала "Сад метеликів", де також був Садівник і жертви-дівчата. Навіть не бажаючи цього робити, я почала зрівнювати. І майстерність написання "Корсо" значно програвала.
⠀
Та, навіть, не порівнюючи ні з чим є купа недопрацювань. Любовна лінія головної героїні з сусідом-поліцейським, як на мене, дуже банальна. Нереалістичними видаються і стосунки Стаса та те, що з ним сталося. Не досить вдало, як на мене, Садівник замітав сліди. І найголовніше - мені було надто сухо і не вистачало емоцій героїв.
⠀
Та й фінал не став для мене відкриттям, бо не вірю я в те, що люди можуть бути аж так пов'язані між собою. Випадковості не аж на стільки випадкові.
⠀
Але можу припустити, що книга сподобається молодшому поколінню, яке лише почало знайомство із жанром "триллер" і не бачило ще стільки різних історій, як вже бувалі "гурмани" із великим стосом прочитаного за спиною.