Кращі твори

Так скрізь воно по світі:
що сторона, то звичай, а що город,
то й норов, кажуть люди.

І невже
мушкет і шабля мають більше сили
та честі, ніж перо та щире слово?
Ні, учено мене, що се не так!

Не проклинай, вертається прокляття на того, хто сказав його.

Вы – как птицы:
Все вы хлопочете, все вьете гнезда,
Чтобы потом их бросить.

Він справжній був весняний вітер, та іншого вона б не покохала.

Брате,
не знаєш ти ціни жіночим жертвам,
а я тобі кажу: з усіх жінок
славутня Іфігенія зложила
ще не найбільшу й не найтяжчу жертву.
Ох, скільки тяжких, хоч безславних жертов
зложили ті жінки, що не лишили
імення по собі!

То справді щастя --
поставити на ясному верхів'ї
того, кого кохаєш.

…ніяка туга краси перемагати не повинна

Хто кров із ран теряв, а ми із серця. Хто засланий, в тюрму замкнутий був, а ми несли кайдани невидимі. Хто мав хвилини щастя в боротьбі, в нас важка, страшна душила змора, і нам не вділено було снаги ту змору подолати…

По тім, що муку
свою люблю і їй даю життя.
Коли б могла я тільки захотіти
її забути, я пішла б з тобою,
але ніяка сила в цілім світі
не дасть мені бажання забуття.

А я дивую, ти з яким лицем
збираєшся з’явитись на Вкраїні!
Сидів-сидів у запічку московськім,
поки лилася кров, поки змагання
велося за життя там, на Вкраїні, —
тепер, як «втихомирилось», ти їдеш
туди ясного сонця заживати,
що не дістали руки загребущі,
та гаєм недопаленим втішатись.
На пожарині хочеш подивитись,
чи там широко розлилися ріки
від сліз та крові?

Ба ти не знаєш,
які тут люди мстиві… За зневагу
старий боярин візьме, як не вийдеш,
а він же думний дяк, він має силу —
он син його ще молодий, — вже стольник;
він оклепає нас перед царем,
а там уже й готово «слово й діло».

О, я вірю,
без краю вірю в тебе, сине божий,
та я не вірю в себе!

Хто міг би врятувать його самого
від самотини, від страшної слави?

все виглядала,
чи він хоч не подивиться на мене?
Не подивився і не обернувся...
Занадто вже буйна була надія!
Чого ж я сподівалась?.. Я не знаю!

(Пригнічена раптовою втомою, сідає під скелею і схиляється на камінь).

Чого ж се я слідом за ним блукаю?
Чого? Сама не знаю

Та позволь загинуть хоч не за тебе, то з тобою вкупі