
Моє зоооолотце :)
crazy_squirrel
- 98 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
Трішки прекрасного наприкінці весни — книга, котру я повільно читала, смакуючи, півроку. Я поезію, звісно, люблю, але рідко і неінтенсивно Мені однаково складно читати як про постійні нескінченні страждання стосовного чергового хлопчика (привіт, Полозкова!), так і щось надто богемне і з вищих сфер.
З поезією Ніколассона сталася ж магія. І те, як я з нею познайомилася, і читання, і навіть цілковито несподівана з'ява збірки на моїй поличці. Зовсім різні вірші, про красу і любов, про біль і творчість, про зиму і літо, але всі такі... справжні. Щирі. Слова, що входять у резонанс із чимось всередині, і ти звучиш. Це прекрасно.
Перше тепло, як ліки, помірними дозами,
мляво вливається в вітер нерівним почерком...
Весну можна любити лише за грози.
Весну можна любити лише за ночі.
Сонце червня на спаді нагадує бога,
що помирає, аби відродитися з праху...
Літо можна любити лише за спогади.
Літо можна любити лише за заходи.
Шлях під дощем, за спиною усе залишивши;
мокрі дороги горять ліхтарями і фарами...
Осінь можна любити лише за тишу.
Осінь можна любити лише за хмари.
Синява снігу в плеядах слідів заплутаних,
пізні світанки, коронами інею вінчані...
Зиму можна любити лише за сутінки,
сонні міста і гірке розуміння вічності.
Справжні чари.

Перше тепло, як ліки, помірними дозами,
мляво вливається в вітер нерівним почерком...
Весну можна любити лише за грози.
Весну можна любити лише за ночі.
Сонце червня на спаді нагадує бога,
що помирає, аби відродитися з праху...
Літо можна любити лише за спогади.
Літо можна любити лише за заходи.
Шлях під дощем, за спиною усе залишивши;
мокрі дороги горять ліхтарями і фарами...
Осінь можна любити лише за тишу.
Осінь можна любити лише за хмари.
Синява снігу в плеядах слідів заплутаних,
пізні світанки, коронами інею вінчані...
Зиму можна любити лише за сутінки,
сонні міста і гірке розуміння вічності.

...
І коли з поворотом ключа
почнеться довга дорога,
і коли усі замовчать,
поринувши в сон чи спогади,
прислухайся до звуку мотора —
у ньому почути можна,
як
до людей говорить
бог
усіх
подорожніх.

А осінь — це початок, за нею — зима, сніг, щастя і свята, багато свят, родина, світло і мовчазна музика морозу. Осінь — це очікування дива, а воно часто приємніше за саме диво.