13 новел

Збірки оповідань маю звичку часто читати "навмання" - тобто не з початку, а де відкриється. Тому першою із "13 новел" прочитала оповідання "Бідака", і саме воно мені сподобалось найбільше...
Але й усю книжку до решти дочитала з однаковим захопленням - дуже хороший ретельний переклад, який прекрасно передає усі метафори автора (а вони відіграють дуже важливу роль в кожній новелі).
Маю неабияку любов до скандинавської літератури, тож саме через неї книжка і з'явилась у моїй бібліотеці, як тільки вийшла друком. Однак впізнати, до якої саме країни походження належить це письмо, як на мене, абсолютно неможливо, якби не ім'я Юркі Вайнонена на обкладинці. Справа в тому, що ні імена героїв, ні описані місцевості неможливо просто так взяти і ідентифікувати. Мабуть, автор запрошує читачів стати співавторами своїх новел і звертається таким чином до їхньої фантазії, розбурхує її і провокує.
Переконана, в уяві кожної людини описані події - дивні та химерні - відбуватимуться у різних місцях і за різних обставин.
Кожне оповідання майстерно зберігає інтригу до кінця, та, власне, і не кожне оповідання обіцяє вам логічне закінчення...

Якось я спробував почитати щось із малої прози великого шутніка Франца Кафки, і... не зміг. Тобто, прочитати я зміг, а от усвідомити прочитане не дуже. Якщо у вас були подібні метаморфози з інтровертом Кафкою, але ви не хотіли б лишитися осторонь його "світів" і таки усвідомити прочитане, можете почати заглиблення в куку-літературу, тобто "модернізм", з маловідомого в Україні фінського фантазьора Юркі Вайнонена і його "13-и новел"..

Як правдиво обіцяє Видавництво "КОМОРА", що дбайливо і дуже якісно видало переклад українською, Вайнонен, не мало не багато, - "фінський Кафка"! При чому, в кращому розумінні цього словосполучення. Витончено, іронічно, місцями трагічно, але частіше стильно, ніж дивно. Я б сказав, такий собі Кафка-ультралайт. Більшість новел не мають достатньої глибини, але це компенсується в мові, тобто в словосполучення і метафорах. За що окремо слід подякувати Юрію Зубу, який дбайливо переклав ці фантазії з фінської на українську, від чого Юркі і його новели тільки виграли.

З "13-и новел" особисто мене найбільше вперли: "Мисливець", "Майор", "Кішка" і "Бідака". Гарно.

Як на мене дивна книга з дивними історіями. Відчуваю сором за трійку, яку поставила, але це тільки мої думки і відчуття. Якщо, відкриваючи,  цю книгу ви маєми намір розпочати знайомство з чимось фінським або самою Фінляндією, то ні, вам ліпше пошукати щось інше. Тут ви відкриєте внутрішній світ письменника. Зміст новел нагадав мені збірку українського письменника Володимира Даниленка "Сон із дзьоба стрижа", але не так страшно і трагічно.
Але були і новели, які торкнулися чогось глубоко в середині. Починаєш читати як нісенітницю, але все значно глибше, ніж на первий погляд.