Цитаты из книги 13 новел

Мене захистить ліс. Дерева засиплють мене листям. Хвоїни колотимуть мене, кореневища чіплятимуться за ноги й роздряпають коліна. Дощі розчинять мене і заглиблять у землю, поки я не перетворюся на піщинку або грудку землі. Там, глибоко в нутрощах землі, я ширятиму, мов на крилах, із розплющеними очима й чутиму, як дихає гора. Коли я повернуся в цей світ, каміння й скелі розпанахають мені ступні й бризнуть на мене дощем, і я стану Магом водоспаду й Принцом водяної пари. Я мешкатиму в печерах, їстиму ягоди й гриби. Град наб'є ґудзі на тілі, я перетворюся на камінь чи пеньок, який сочиться смолою, на дерево й травинку, на зарошене блискотливе павутиння. Я буду скрізь.

"Майор"

Найперше ми почули голос. Він долинув, перекриваючи тріщання колод і гудіння полум'я. Крик нагадував виття катованої тварини. Незабаром наші очі розгледіли самотню постать, яка стояла поруч із руйновищем, окреслюючись на тлі темних дерев. Вона оповилася клуботливим, завихреним димом, і ми сумнівалися, що саме побачили. Це що, вона здіймає руки до збагрянілого від полум'я неба? Коли дим на мить розвіявся, ми зрозуміли, що бачимо охоплену полум'ям людину, людський смолоскип, який поринув униз із пагорба.

"Бідака"