Собор Парижской Богоматери

Квазімодо був глухий, але бачив він добре, а лють юрби відбивалася на обличчях не менш, ніж у словах.

Усі горбаті ходять, високо піднісши голову, всі заїки просторікують, усі глухі тихенько говорять.

...а коли ненароком траплялося так, що якимось безглуздим зауваженням чи недоречним запитанням він виявляв свою ваду (глухоту), то одні сприймали це як глибокодумність, а другі - як дурість. В обох випадках честь магістратури лишалася незаплямована, бо краще, аби суддя здобув славу дурного або глибокодумного, аніж глухого.

До всього того Шатле був глухий. Для аудитора це дрібна вада. Вона аж ніяк не перешкоджала метрові Флоріану судити непохибно і безаплеляційно. Зрештою, для судді досить лише вдавати, що він слухає; а шановний аудитор цілком відповідав цій єдино важливій в доброму правосудді умові, оскільки його увагу не міг відвернути ніякий сторонній шум.

А ми помітили, що судді звичайно підганяють свій поганий настрій до дня судових засідань, щоб завжди мати когось під рукою, на кому можна було б зігнати свою злість іменем короля, закону та правосуддя.

Немає сумніву, що в убожілому тілі, убожіє й дух.

Життя без ніжності і любові - це просто бездушний, скрипучий організм.

Як ви поводитеся з нами. коли ми потрапляєм до ваших рук, так і ми поводимося з вами тут, у нас. Закони, що ви їх застосовуєте до волоцюг, волоцбги застосовують до вас. Ваша вина, якщо вони суворі.

Досвідчений філософ паризьких вулиць, Гренуар давно помітив, що ніщо так не сприяє роздумам, як переслідування гарненької жінки, особливо коли не знаєш, куди вона йде.

Поет відчував, що його шлунок б'є на сполох, і вважав, що з боку долі то вельми кепсько - руйнувати філософію за допомогою голоду.

Глядачів, як це буває і в наш час, знаячно більше захоплювали костюми дійових осіб, аніж їхні слова.

Найкращий спосіб примусити глядача терпляче очікувати - запевнити їх, що вистава ось зараз почнеться.

Кажу вам, добродію, це кінець світу. Ніколи серед школярів ще не було такої розбещеності, а всьому виною прокляті вигадки нашого століття, які все псують - гармати, кулеврини, бомбарди, а головне - друкарство, ця нова німецька чума. Немає вже ні манускриптів, ні книжок. Друкарство нищить книжкову торгівлю.

Милостивый господь начихает ей латынью на рожу!

К нашему прискорбию, мы вынуждены присовокупить, что стужа заставляла его пользоваться языком вместо носового платка.

В те времена [средние века] каждый родившийся поэтом становился зодчим.

Итак, упомянутый дельфин был молод, был прекрасен, был могуч, а главное (вот дивный источник всех королевских добродетелей!) он был сыном льва Франции. Я утверждаю, что эта смелая метафора очаровательна и что в день, посвященный аллегориям и эпиталамам в честь королевского бракосочетания, естественная история, процветающая на театральных подмостках, нисколько не бывает смущена тем, что лев породил дельфина.

Чтобы развернуться символу, потребовалось здание.

Из любви к ней я была исполнена веры; в её улыбке я видела тебя, словно передо мной разверзалось небо.