Украинская классическая драматургия

Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?
Спить озеро, спить ліс і очерет

Хiба єсть яка земля, праведними Iовами населена? Два плута в селi i селу безчестям не роблять, а не тiлько цiлому краєвi.

На нас, бідних і безпомощних, як на те похиле дерево, і кози скачуть.

Ат, живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче той не вскубе.

Туча, няню, не така жорстока, як люде: буря порве все, та хоч серця не займе. Грім одразу уб'є, та катувати не буде... А тут катують і не докатовують...

Я - возний і признаюсь, что от рожденія моєго расположен к добрим ділам; но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал.

"Золото - не дiвка!... - розповiдає про неї виборний. - Окрiм того, що
красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, - яке в неї добре
серце, як вона поважає матiр свою; шанує всiх старших вiд себе; яка
трудяща, яка рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить".

Ну, як-таки щоб воля - та пропала?
Се так колись i вiтер пропаде!

Я - вiльна!
Я вiльна, як вода!