Логотип LiveLibbetaК основной версии
Обложка
User AvatarВаша оценка
4,5
(73K)

Три товарища

15
36
  • Аватар пользователя
    Аноним25 марта 2012 г.

    Под впечатлением. Уже больше месяца. Всё никак нужных слов не найду. Хотя написать о ней собиралась еще в процессе чтения. Чувствую, что получится очень отрывочно и несуразно, не так, как хотелось бы. Но либо сейчас, либо никогда.

    Уже сто раз пожалела, что не выписывала цитаты. Потому что это первая книга, где меня увлекли описания. Пивной кабак, как островок уединения и спокойствия, машины, как живые любящие существа. Всё это сводило меня с ума, то заставляя улыбаться, то немного грустить. Смеяться над забавным хобби прохожего, которого Роберт встретил после первого свидания с Пат, и сочувствовать старушке, купившей попугая чтобы было с кем разговаривать — тоже непостижимо приятно. Мужской взгляд на романтику напомнил мне «Колесо времени» Куприна. Но это в первой части.
    Потом было не до смеха. Первый приступ Пат перевернул все с ног на голову. Я видела все события глазами Робби, и, так же, как и он, не понимала, зачем здесь все эти люди, когда она — там, в крови, и неизвестно, что будет дальше. Когда-то я испытывала подобное в своей жизни, и это эпизод вернул меня в прошлое, заставил прочувствовать все заново. Я не удержалась и заплакала. Дальше слез не было. Была боль и надежда, все вместе. С самого начала книги зная, что Пат умрет, я так и не поверила в это, даже дочитав последнее предложение. Мне до сих пор кажется, что время остановилось, когда Роберт разбил часы. Не могло быть по другому. Иначе, зачем все?

    Дружба Роберта, Ленца и Кестера… Вот какими должны быть друзья и преданность. Настоящие. Которые пожелаешь тому, кого действительно любишь.

    Я знаю, что эта книга о трагедии поколения, о том, как страшно жить, помня все ужасы войны и находясь в постоянном напряжении, не зная, будут ли завтра деньги хотя бы на еду, об одиночестве и близости одновременно. Но для меня любая книга — это личная трагедия героев. Так сложилось. Я всегда больше внимания уделяю личному, чем социальному. Хотя часто невозможно отделить одно от другого. Так и с этой книгой.
    Все переживания как главных, так и второстепенных героев, перемишались у меня внутри. И, чувствую, мне ещё долго придется с ними разбираться. Так что простите за сумбур. Книга запала в душу. Это главное.

    Читать далее
    15
    46
  • Аватар пользователя
    Аноним20 февраля 2012 г.

    "Когда ещё хочется жить, то это значит, что есть у тебя что-то любимое" (с) Ремарк


    Цього разу під приціл мого всепоглинаючого читацького ока потрапив один з найпопулярніших німецьких письменників Еріх Марія Ремарк і не менш популярний і відомий його роман "Три товариші".

    Після прочитання твору, не скажу, що залишилась довольною, але і не вважаю час витраченим впусту. Першим і основним недоліком мого читання є те, що я читала російською. А це для мене, як каторга якась. Сама книжка мені попалась така древня, що я боялась на неї подивитись, не те, щоб в руки взяти. Здавалось вона розсиплеться від першого ж мого подиху. Але то таке, то деталі. Книжку я, звичайно ж, поремонтувала і взялась читати.

    Досить сильно напружував детальний опис автором всього, що оточувало героїв, аж до дрібних деталей: природи, одягу, настрою, кожного жесту і виразу лиця. Досить велику кількість сторінок займає розповідь про машини, гонки і всіх решту причандалів, пов'язаних з цим. Одним словом, автомеханік, прочитавши, був би задоволений. Особисто в мене склалось враження, що в творі забагато "лєвих" діалогів, тобто діалогів, які не впливали на зміст роману і які легко можна було пропустити.

    В "Трьох товаришах" Ремарк зачіпив дві вічні теми: любов і дружба. І ця книжка буде актуальною у всі часи. У ній щось вічне, що завжди присутнє в житті, але для багатьох людей так і залишається чимось невловимим, тим, у що складно повірити - справжня дружба і не менш справжня любов. Цей роман підкуповує своєю пронизливою щирістю, в ньому немає ні грама фальші, будь-якої награності та іншого. І те, що книжка не закінчується happy end'ом, тільки лишній раз доводить її справжнійсть, бо "все на світі проходить" і навіть людське життя...

    Три долі. Післявоєнний час. Чоловіча дружба. Автомобіль. Дівчина. Ром. Любов. Смерть. Порядок цінностей у кожного свій.

    Читать далее
    15
    25