Рецензия на книгу

• 

  Romashka2820 февраля 2012 г.

  "Когда ещё хочется жить, то это значит, что есть у тебя что-то любимое" (с) Ремарк

  
  

  Цього разу під приціл мого всепоглинаючого читацького ока потрапив один з найпопулярніших німецьких письменників Еріх Марія Ремарк і не менш популярний і відомий його роман "Три товариші".

  Після прочитання твору, не скажу, що залишилась довольною, але і не вважаю час витраченим впусту. Першим і основним недоліком мого читання є те, що я читала російською. А це для мене, як каторга якась. Сама книжка мені попалась така древня, що я боялась на неї подивитись, не те, щоб в руки взяти. Здавалось вона розсиплеться від першого ж мого подиху. Але то таке, то деталі. Книжку я, звичайно ж, поремонтувала і взялась читати.

  Досить сильно напружував детальний опис автором всього, що оточувало героїв, аж до дрібних деталей: природи, одягу, настрою, кожного жесту і виразу лиця. Досить велику кількість сторінок займає розповідь про машини, гонки і всіх решту причандалів, пов'язаних з цим. Одним словом, автомеханік, прочитавши, був би задоволений. Особисто в мене склалось враження, що в творі забагато "лєвих" діалогів, тобто діалогів, які не впливали на зміст роману і які легко можна було пропустити.

  В "Трьох товаришах" Ремарк зачіпив дві вічні теми: любов і дружба. І ця книжка буде актуальною у всі часи. У ній щось вічне, що завжди присутнє в житті, але для багатьох людей так і залишається чимось невловимим, тим, у що складно повірити - справжня дружба і не менш справжня любов. Цей роман підкуповує своєю пронизливою щирістю, в ньому немає ні грама фальші, будь-якої награності та іншого. І те, що книжка не закінчується happy end'ом, тільки лишній раз доводить її справжнійсть, бо "все на світі проходить" і навіть людське життя...

  Три долі. Післявоєнний час. Чоловіча дружба. Автомобіль. Дівчина. Ром. Любов. Смерть. Порядок цінностей у кожного свій.

  15

  25