Цитаты из книги 色彩を持たない多崎つくると、彼の巡礼の年

"Цкуру ніколи наперед не домовлявся про зустріч, а йшов навмання. Це був його давній принцип, якого він дотримувався, аби мати можливість викликати у співрозмовника щиру реакцію, не даючи йому змоги підготуватися. Якщо зустрітися не вдасться або відмовлять, то нема на то ради. Тоді треба буде шукати інший спосіб"

"З одного боку, ми живемо в епоху байдужості, але з іншого - ніколи ще світом не гуляло стільки інформації про інших людей"

"Как бы мы не хоронили воспоминания - историю не сотрешь..." - вспомнил Цкуру слова Сары. И повторил вслух.

Сара каже, що вона до мене прихильна. Очевидно, це правда. Але є багато речей, де самої прихильності замало. Життя довге, часом безжальне. Інколи потрібна жертва. І хтось повинен нею стати. Ми ламкі, швидко зранюємося, а зі зраненого тіла тече кров.

У світі є речі, які можна передати лише через образ жінки.

Може, я й справді є беззмістовною порожньою людиною. Але власне завдяки тому люди, нехай і тимчасово, віднайшли в мені прихисток.

Звуки злилися в один пронизливий виск. Такий шум можна почути лише у глибокій тиші. Він не приходив іззовні. Цей шум породжувало його власне нутро. Кожен живе з таким власним звуком. Але майже ніколи його не чує.

Творчість - це не що інше, як осмислене наслідування.

- Займатися чистим мисленням означає продукувати щось подібне на вакуум.

• Мислення - як заріст на обличчі: не видно, поки не виросте.

Бувають такі речі,яких не можна відкривати іншим за жодних обставин.

Живучи на світі ,ми потрохи пізнаємо справжнього себе. Але що більше себе пізнаємо ,то більше втрачаємо.

Важливою є сама воля до перемоги. У житті неможливо перемагати постійно. Як є перемоги, так само є і поразки.

Сам заморозил собственные ветки в такой теплый и уютный летний вечер.

Разговоры будущих физика и инженера, пусть даже из одного вуза, поначалу напоминали беседы между представителями разных цивилизаций.

Когда все лучшие друзья разом отворачиваются от тебя, боль такого удара остаётся в душе навсегда.

Вот только на этом свете слишком много проблем, чтобы не понимать: на одной лишь "милости" не протянешь. Жизнь слишком длинна, а порой и слишком жестока. Иногда она требует жертвы, и кому-то приходится этой жертвой стать.

Внешность его и правда изменилась до неузнаваемости. От круглого, правильного лица ничем не примечательного юноши не осталось вообще ничего. Из зеркала на него смотрел молодой мужчина, чьи скулы словно вытесали стамеской. Глаза горели странным огнем – то был взгляд одинокого человека, который жаждет понять, куда ему следует двигаться.