Избранное

Спойлеры Йдеться про еміграцію галицького селянства на Американський континент, у чому письменник вбачав трагедію народу. Коли такі талановиті і працьовиті люди покидають свій край, свою землю, то це трагедія цілого народу. Однак при всій трагедії твору, герої виявляють багатство і твердість душі, котрі вселяють віру у невмирущість людини праці. Образ “камінного хреста” у новелі стає символом того страшного тягару, який несло на своїх плечах селянство. "Камінний хрест" – узагальнення багатьох життєвих спостережень, це образ – тип, у якому втілені риси й переживання багатьох емігрантів. Картина, коли Іван, запрягшись разом із конем, тягне навантажений віз, перетворюється на символ каторжної праці бідноти у буржуазному суспільстві. Образ Івана Дідуха доповнюється в оповіданні образами таких ж передчасно постарілих бідняків-жінки Катерини, старого Михайла та інших сусідів. Іван Дідух залишає на полі, рясно политому його потом, пам'ятник по собі і своїй дружині. Йому ніби легше від того: не зникне безслідно, не розвіється, як лист по полю. Пам'ять про нього залишиться на рідній землі. Так камінний хрест переростає в образ-символ, що уособлює важку долю народу-трудівника. Він з вражаючою силою символізує пам'ятник тисячам українських селян, які так і не повернулись додому, засіваючи чужі землі своїми кістьми. Стефаник надзвичайно переконливо переплітає трагедію Івана Дідуха з трагедією всього краю, який несе камінний хрест нестатків і відчаю. Поступово я зрозумів, у чому найголовніша сила образу Івана: в ньому втілений образ цілого народу, який прагне власним трудом заробити собі і своїй родині добробут. Селяни з відчаю шукали порятунку в еміграції. Чому ж тоді так багато болю і трагедії в рядках новели "Камінний хрест"? Тому, що це був тільки пошук порятунку, підсвідомі сподівання на краще життя. Знедолені емігранти знали, що вороття до минулого вже не буде, і з цієї хвилини рідна земля перетворилася на мачуху, бо не були її працьовиті сини господарями на ній. І тут мене вражає ще одна особливість задуму автора - показ взаємозречення. За соціальних обставин рідна земля не була годувальницею своїм дітям, і вони покидають її...

Новелла про то, как люди эмигрировали из Украины в Америку, про их тяжёлые переживания от переезда и их положение.

Совсем маленькое произведение, а читается тяжело. Язык новеллы - непонятен. Если читать сам рассказ нужно со словарём диалектизмов, то там где прямая речь - просто впадаешь в ужас. Слова непонятные, неосмысленные, несвязные.

Я лично не увидела кульминации или развязки "острого" сюжета. Подом я решила, что это были танцы. Так же, как и в "Тенях забытых предков", танец здесь совсем не является воплощение радости и счастье. Под ним скрывается большая моральная боль главного персонажа.

Если бы новелла не была основана на реальных событиях, мне бы понравилось больше.

История о мужчине и его семье. О проблеме иммиграции из Украины в Канаду, и о том как отец думая о будущем поколении не хотел, чтобы его сыны орали тот горб как он.

Очень сложная как в понимании, так и чтении книга. Тот кто читает на украинском меня поймет, этот слог автора настолько сложный, непонятный и давящий, что приходиться читать вслух ради одного общего понимания истории. Персонажи не показались очень плоскими, но и живыми не являются. Эмоций совершенно никаких не вызвало, и хотелось быстрее перелистнуть страницу, чтобы закрыть книгу. Могу сказать, что это произведение очень актуальное, особенно в современном времени, только вот украинцы уже едут не в Канаду, а в другие страны. Соглашусь, что идея не новая и простая, но она настолько попадает в действительность данного времени, что несмотря на слог и язык автора ты понимаешь - это правда, что мы видим.

Книге я поставила 3/5. Несмотря на популярную и важную тему произведения, оно совершенно не вдохновило и оставило лишь основные знания об истории. Могу советовать данную книгу, ведь иммиграция - это не только актуальная для украинцев тема, но и для других народов и национальностей.

Удачного чтения!