Повести и рассказы

Несомненно, радуют описания.
"Воздух, морозный и тонкий, защипал в носу, иголочками уколол щеки".
"На одном таком креслице, у печной трубы, сидит «Ветер»: мохнатый, весь в пыли, в паутине. Сидит смирно и, подперев щеки, воет: «Скуууучно». Ночь долгая, на чердаке холодно, а он сидит один-одинешенек и воет".
"В гостиную втащили большую мерзлую елку. Пахом долго стучал и тесал топором, прилаживая крест. Дерево, наконец, подняли, и оно оказалось так высоко, что нежно-зеленая верхушечка согнулась под потолком".
Вот ничего особенного, но ясно чувствуешь этот морозный воздух, слушаешь вместе с Никитой завывания ветра на чердаке, и радуешься еле, предвкушая праздник.Главный герой живет в деревне вместе с семьей. В книге по сути ничего не происходит, просто жизнь, обычный будни. Но как раз этим-то она и цепляет. Потому как это же наше детство! На улице чудная погода, так хочется пойти гулять с друзьями, но нет, надо делать уроки. Яркие сны, которые отчасти оказываются вещами. Первая любовь, забавы во дворе. А какая радость , когда наступают новогодние каникулы и с нетерпением ждешь праздника, готовишь самодельные игрушки, с восторгом наряжаешь елку.Я рада, что впервые прочла это произведение лет в 9. Одно дело, когда читаешь и вспоминаешь, а другое, когда чувствуешь и переживаешь почти одно и то же.

Пусть вас не смущает оценка. 2,5 - это середина. Не равнять на школьные двойки
Книга действительно хорошо написана, красивые описания, но совсем не моё. После прочтения прошло несколько дней, а я о книге за эти дни ни разу не вспомнила. Для меня это знак, когда после прочтения не остаётся в голове ничего, никаких новых мыслей не появляется.
Кто-то найдет здесь для себя историю любви, я же тут любви не увидела.
Меня даже ужасает момент в конце, когда девушка прощает парня (я уже забыла их имена...). Любовью это не считаю, хотя может Платонов и не стремился её показать
Но 2,5 ставлю, как уважение автору

"Счастье всегда имеет большой размер, оно равняется всему социализму."
Смешно? Наивно? Глупо? Очень глупо, а как уж смешно!!! Нам то смешно, а товарищи в ЦК партии Ташкента так думали всерьез. И решили они осчастливить по крупному аборигенов племени джан силами Назара Чагатаева, выходца из этого племени, молодого дипломированного московского специалиста. А он пошел и задание партии выполнил !

Платонов приправил эту сказку ( сказку?) странной философией. Он попытался доказать , что душа ( способность чувствовать - в трактовке Платонова) есть лишь у погибающих от голода бедняков. Это полная чушь и обман , как и фраза про большой размер счастья, равный социализму. Помимо этого крупного, в романе много и мелкого обмана , как например, десятилетняя девочка Айдым (вожак и кормилец стаи джан !!! ) , не понимавшая смысла картинок в детской книжке, но умевшая однако сосчитать овец в отаре, стойко и бойко перенести сексуальное насилие, добывать воду и пропитание в пустыне, шить и варить еду на всех взрослых в стае и проч.
Не бред ли это?

«Річка Потудань» Андрія Платона вийшла в рамках серії «Двомовна класика» в 2017 році, завдяки видавництву Nebo Booklab Publishing, переклад був здійснений Олександром Пономаревим, ілюстрації належать Гамлету Зіньківському. Власне, мені до вподоби коротка проза, тому цікаво було зануритися в реалістичну оповідь у пошуках зашифрованих послань. Починаючи з назви, вже зрозуміло, що мотив ріки точно буде присутнім протягом твору. В міфології, в фольклорі образ ріки символізує потойбіччя, інший вимір, інший світ. Так і Микита Фірсов приходить з «іншого світу» з громадянської війни, розглядає Потудань, як перехід в потойбіччя через планування самогубства, Люба проходить через утоплення в «інший» вимір. Крім того, в творі присутній так званий прийом «квазісмерті» героя, виражений у поверненні до життя учасників бойових дій, що повертаються з війни (і про їх серця, «омертвілі», і траву, що повертається до життя). І не мало важливою деталлю є розташування батьківщини Микити, автор зазначає, що Микита йде узвишшям, тобто постійно підіймається, відповідно позаду лишається низина, «яма» війни. Де, відповідно, і відбулася квазісмерть героя. В міфо-фолькльорній традиції протиставлення верх-низ так само засвідчує перехід з одного світу в інший. Також, на фоні цього великого переходу зустрічаються і локальні відлучення в інший світ, наприклад, сон Микити в яру біля струмка. Взагалі, сну багато в творі, батько спить, коли Микита приходить вперше додому, Микита часто спостерігає як спить Люба, Микита спить у порожньому класі, коли наймається робити парти в іншому місті, Микита спить між торгових рядів на базарі, спить навіть на накривці вигрібної ями! Знову ж таки ями, про яку згадувалося у контексті верх-низ. Звісно, сон Микити в яру має метафоричне значення, і розповідає про внутрішні процеси героя. І варто згадати про глиняні фігурки, які він ліпив, що як і маленьке звірятко, що намагалося залізти у сні до рота, є відображенням самого Микити. Всі ці міфопоетичні контексти можна чітко прослідкувати в одній події – втеча від дружини до базару в Кантемирівці. Тут і провідник у «інший світ» (жебрак, з яким Микита йшов до Кантемирівки), і мотив ями (в прямому і переносному сенсах), постійний стан Микити у напівсні, коли він все робив на автоматизмі (і спав, де доведеться, їв помиї, ні з ким не розмовляв, що навіть горло зсохлося). Остаточне відродження Микити та пробудження стається в тій же Кантемирівці, завдяки зустрічі з батьком. І люба так само після повернення чоловіка, та ініціації через спробу топитися в Потудані, повертається до життя.
Отже, можна завершити тим, що «Річка Потудань» Андрія Платонова багатократно відображає релігійну схему життя-смерть-життя та наскрізь пронизана міфо-поетичними мотивами.

Добрый светлый рассказ. Взялась читать по личным причинам (очень уж нравится имя, давшее заглавие) и не пожалела.
Мир глазами пятилетнего ребёнка - это прекрасно, даже если в послевоенное время и даже если кажется, что всё не очень радужно. Мир полный сказочных существ, мир, в котором проявляются народные верования и языческие корни этих верований. И добрый мотив обретения семьи.
Много не напишешь, потому как и произведение небольшое, а подробный литературный анализ уже не будет рецензией.
Прочитайте - это займёт всего 20-30 минут, но сколько удовольствия.