Львівська сага

Це така незвичайна книга… Навіть не знаю, з якою ще ії можна порівняти. Сімейна сага, що вмістилася на ста з лишнім сторінках, а охопила десятиліття. Історія кохання, що зародилася ще на початку 20-ого століття і розвивалася разом з історією міста і країни. Її плюндрували, нищили, вбивали саме цінне, розлучали, насаджували чужі цінності і ідеї, а вона щоразу виринала у новій іпостасі і ніщо не змогло обрізати їй крила. А місто, старовинне, таке рідне, таке любиме, воно допомагало своїм дітям кохати, тікати, ховатися, повертатися, мстити. Пролітали часи, змінювалися влади, а кохання Ліле і Мадо чекало свого часу, щоб знову розквітнути пізньою, не такою пристрастною, але все ж таки красивою любов´ю. Дивна книга. З сюжетом, що змінюється з кожним розділом, з героями, над якими не владен час, з містом, яке вміє зачарувати навіть заядлого циніка. Магія вуличок Львова ллється з кожної сторінки. Пориньте у неї.

Перевод.

Это такая необычная книга ... Даже не знаю, с какой ещё её можно сравнить. Семейная сага, которая уместилась на ста с лишним страницах, а охватила десятилетия. История любви, зародившейся еще в начале двадцатого века и развивающейся вместе с историей города и страны. Её разоряли, уничтожали, убивали самое ценное, разлучали, насаждали чужие ценности и идеи, но она каждый раз появлялась в новой ипостаси и ничто не смогло обрезать ей крылья. А город, старинный, такой родной, такой любимый, он помогал своим детям любить, убегать, прятаться, возвращаться, мстить. Пролетали годы, менялись власти, а любовь Лиле и Мадо ждала своего часа, чтобы снова расцвести поздней, не такой страстной, но все же красивой любовью. Странная книга. С сюжетом, меняющимся с каждым разделом, с героями, над которыми не властно время, с городом, который умеет очаровать даже заядлого циника. Магия улочек Львова льётся с каждой страницы. Окунитесь в нее.

Я ніколи не була Львові…, просто тому, що не хочу знайомитися с Львовом туристичним , обійшовши центр міста буквально за 6 годин. Я хочу по-справжньому доторкнутися до таємниці міста, напитися його магії, я хочу закохатися в це місто, я хочу в кінці-кінців просто зустріти людину, яка б розповіла мені про місто те, що звичайний екскурсовод не скаже… «Львівська сага» від Петра Яценко, придбана на Мистецькому Арсеналі в Києві, хто б міг подумати, що таку людину я зустріну саме там, яка через книгу змогла донести чари Львова, його незвичайну історію та образи жителів міста, що своїм життям творили характер цього загадкового міста. Кохання…Хіба можна краще пізнати таємну історію міста, як не через кохання, від якого паморочиться в голові, від якого ладен стрибнути з найвищого будинку або навіть вбити людину, якщо тільки ВОНА накаже… Красуня Ліле:

На кожній новій сукні чи спідниці вона ножицями робила розріз так, щоби було видно її ніжку. І коли її вітчим Ліщинський, доведений до нестями її впертістю, бив Ліле по обличчю, вона лише мовчки відверталася, витирали сльози. Та жодна кара не могла спинити Ліле: вже наступного дня кобіта шпацерувала центром Львова, світячи голою литкою…

І Мадо, що був зачарований Ліле, і віддав своє серце їй назавжди, і був він кат, з давнього роду катів,

що стинали голови ще прапрадідусям львів`ян та львів`янок

але був катом, який не міг підняти руку не те що на людину, а й навіть на тварину, бо батько його був різником. Історія починається на початку 20 ст. і через долі ГГ показана історія міста Львова. Роман сподобався, але що до частини, присвяченої добі Радянської України, бо там прекрасна магія роману втратилася, залишились одні реалії… Це як підніматися на височенну гору, милуватися пейзажами і очікувати, що саме з верхівки гори тобі відкриється повна прекрасна панорама від якої перехопить подих. І ось ти на горі, розплющуєш очі і бачиш…замість бездонної блакиті неба і зелених пейзажів – бетонні труби і арматура. Ось так. Але то претензії не до автора.

Книга прочитана в рамках гри "Спаси книгу - напиши рецензию!" тур 15

Много сюжетных линий и героев, минимум рефлексий - динамичный, визуальный роман в хорошем сеттинге. Но ближе к середине книга превращается в поэпизодник фильма: стиль становится телеграфным, события - концентрированными и поспешными. И даже не это мешает роману перейти в разряд хорошей литературы, а такая "программная", словно бы обязательная ксенофобия. Как водится, русские офицеры (всех когда-либо входивших во Львов армий) - хтоническое зло. Грубые, необразованные негодяи просто уже по факту своего происхождения. Среди других персонажей, немного напоминающих героев балканского магического реализма (одержимые монахини, чердачные коллекционеры монет, шпионки-мулатки в борделе, потомственные палачи и т.д.) вся эта тема выглядит ходульно. От хорошей литературы всегда ждёшь более умного отношения - ну, хотя бы, большей доли вкуса. Последняя глава метафоричная и красивая: город-пространство трансформируется в своеобразного персонажа.